Контрольний укол

У палаті № 7 перебували на лікуванні переважно молоді жінки, які мене затримали надовго. Я детально розпитував про їхні недуги, вислуховував і навіть вистукував серце й легені.

— Василю Васильовичу, — поцікавилася пацієнтка Сомова, дівчина двадцяти трьох років, що хворіла на запалення легенів, — а що Ви там чуєте, коли стукаєте?

— Як що? — посміхнувся я і подивився на Віку як на свою колегу. — Над здоровими легенями один звук, а над хворими — абсолютно інший. При запаленні, — пояснив я, — уражена ділянка легенів насичується кров'ю, ущільнюється і над нею визначається тупість, тобто глухий звук. Так можна діагностувати і саме запалення, і його розміри.

Для наочності я постукав пальцем спочатку по стіні, а потім по тумбочці.

— Відчуваєте різницю?

— Так! — здивувалися хворі.

— До речі, знаєте, хто і як винайшов метод перкусії, тобто вистукування?

— Звичайно ж, ні. Розкажіть, будь ласка, — зацікавилась і решта хворих.

— У віденського винаря Ауенбруггера, — почав я свою розповідь, — був син Леопольд. І, безперечно ж, він допомагав своєму батькові у справах. Татусь часто посилав його в підвал перевірити, скільки вина залишилося в тій чи іншій бочці. Потрібно було кожного разу забиратися нагору і за допомогою вимірювальної планки визначати рівень. Що ж придумало це тямуще хлоп'я? Він пристосувався вистукувати бочки. Там, де була порожнеча, звучав ясний звук, а де містилось вино — глухий. Хлопець виріс і став лікарем. Тоді він пригадав про свій дитячий винахід і почав успішно застосовувати його для діагностики хвороб: вологого плевриту, коли в плеврі скупчується рідина, абсцесу легені тощо. Потім метод розповсюдився і на інші органи: на серце, на печінку.