Чому люди тупі? Психологія дурості

Денотаційний відступ: коли слова «відкручуються»

Найбільше суперечить здоровому глузду в цьому тексті, звичайно ж, характеристика м’ясника як «убивці». Цей термін видається водночас недоречним, перебільшеним, образливим і насамкінець дурним тією ж мірою, як слово «педики», яким один спортивний коментатор назвав недавно поза ефіром футболістів німецької команди, що грали з французьким клубом.

Отже, дурість у словах — це насамперед якась фальш, яка часто виникає через перебільшення. Слова не узгоджуються ні зі своїм звичним значенням, ні з означуваними об’єктами. Утім вона відрізняється від брехні, тому що той, хто каже дурниці, насправді не має наміру обдурити співбесідників. Він радше говорить казна-що. Так, зовсім не дбаючи про вірогідність[68], але не більше дбаючи й про те, щоб бути сприйнятим серйозно, тобто не боїться, що його спіймають на слові. Цей останній пункт, на перший погляд, відрізняє того, хто говорить дурниці, від новомовця, для якого, навпаки, кожне слово важливе, бо є виявом ортодоксальності. Погляньмо, що ми маємо.

Називаючи того м’ясника, жертву терориста, «убивцею», ця веганська активістка не усвідомлює, звичайно, що каже дурницю. Навпаки. Вона використовує цей термін, добре розуміючи, що він відхиляється від звичайного значення. Вона наполягає на такій лексичній корекції, яка, на її думку, робить мову придатнішою для викривання правди, для усвідомлення дійсності. Убивати тварин — це в її очах, об’єктивно, вбивство, отже, називати м’ясника «убивцею» — правильне слово, навіть якщо цю правильність не всі одразу сприймають. Слід визнати, що в самому такому редагуванні сенсу слів немає нічого абсурдного. На підтримку такого підходу можна згадати, наприклад, що за часів рабства убивство раба також не вважалося вбивством! Отож таке гіперболізоване вживання слова «вбивця» може просто випереджати те значення, яке згодом усі за ним визнають. Гіпотеза вірогідна: як перетворення старої мови й зокрема значення її слів новомова в багатьох випадках представляється як прогрес. Та чи справді тут маємо такий випадок?

Очевидно, ні. Насамперед з тієї простої причини, що в наші дні м’ясники не забивають тварин — це відбувається на бійнях — а обмежуються тим, що розрубають їхні туші на стейки, філе й таке інше. Тому означення «убивця» суперечить дійсності й лишається лексичною помилкою.

Тут ми підійшли до першого пункту, який наближає мову ідеології до мови дурості, а саме: це денотаційне збочення, коли слова відкручуються, якщо можна так сказати, від дійсності, але при цьому їх неналежне використання не можна прирівняти до брехні. Дурень насправді не вважає, що всі суперники його улюбленої команди гомосексуали. Що ж до нашої екзальтованої активістки, вона попросту не подумала, що м’ясник, якого вона начебто викрила, ймовірно, ніколи не зарізав жодної скотинки. Отож у таких висловлюваннях слова відсилають тільки до самих себе, стають «власними референтами»[69]. Вони втілюють якусь фантазію, як фетиші, значення яких переважає їхню реальну суть.