Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Психология » Чому люди тупі? Психологія дурості
Чому люди тупі? Психологія дурості - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому люди тупі? Психологія дурості

Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:

Щодня без винятку ми бачимо, чуємо й читаємо дурниці. Водночас усі їх роблять, думають, перетравлюють і говорять. Усі ми час від часу буваємо дурнями, які мимохіть верзуть дурниці без важких наслідків. Та поза щоденним фоновим шумом глупства доводиться мати справу з натовпом фахових, коронованих дурнів, дурнів із великої літери. І в цих дурнях, хоч де вони нас спіткають, на роботі чи вдома, немає нічого смішного. Тож чому їхня «популяція» збільшується, перетворюючи дурість із вади на еталон? Французький науковий журналіст Жан-Франсуа Марміон здійснив приголомшливе комплексне дослідження феномена людської тупості.
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 80
Перейти на страницу:

Ми беремо в кар’єр…

Будьмо справедливими: дурість б’є часом так само сильно й з протилежного боку, поміж психіатрів із претензією на науковий підхід. Класифікацію DSM (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів Американської психіатричної асоціації) чи Міжнародного класифікатора хвороб ВООЗ розробляють на основі прийнятих у наукові журнали статей, до рецензування яких мене часом залучають. Байдуже, що ім’я автора дослідження приховано, за стилем і сферою інтересів дуже часто можна здогадатися, хто написав статтю. Щодо решти неважко організувати цінувальний комітет, обираючи адекватних членів, шуряка, наприклад, чи приятеля, якому позичив кругленьку суму грошей або якого вже двічі публікували і він винен вам послугу, чи ж якогось дев’яностолітнього старця, який невпинно повторює одне й те саме («стадія дзеркала, стадія дзеркала, стадія дзеркала…»). Зрештою, саме так роблять кар’єру: повторюючи все життя ту саму публікацію, хіба що змінивши назву чи одну-дві фрази, і так до пенсії. Я трохи перебільшую, це правда, але моєму другові, Полу Екману, одному з провідних першопрохідців психології емоцій, який діяв анонімно, відмовили в публікації статті в журналі, що вже друкував її два роки тому. Дурість вражає також комітет з оцінювання друзів!

Вона є частиною всієї системи, хоч ти біолог, математик, статистик, психоаналітик, псилаканіст чи клініцист. Вона бере участь в управлінні повсякденним життям. Ми заслуговуємо Нобелівської премії за нашу поблажливість! Або ще краще: цитування в місцевому кафе. І все ж віддамо належне науковому підходу. Він має принаймні перевагу рекомендувати сумнів, перевірку і розуміння скоробіжності наших істин. Це прогрес у дурості. Але, якщо хочеш робити наукову кар’єру, треба неодмінно довести свою рацію… тобто приєднатися до переконливої маячні. Таким чином є два варіанти: тривалість кар’єри чи тривалість життя. Або ми воюємо з сумнівом на користь переконання, зміцнюючи водночас свою дурість і тривалість кар’єри. У цьому разі ми підписуємо публікації на кшталт «котику сіренький, котику біленький», щоб сподобатися, включаючи до них гарні терміни й цитати. Або ж ідемо всупереч, наражаючись на нападки. Вам доведеться пережити період дискомфорту, за якийсь час до вас пристануть, можливо, інші люди, щоб створити нову секту… яка, своєю чергою, повторюватиме власного «котика». Отож думати самому означає приректи себе на те, щоб думати за себе, перш ніж до тебе швидко приєднається ватага приятелів, щоб утворити нову ватагу дурнів… Дружніх дурнів. І, якщо пощастить, вам принаймні буде приємно верзти дурниці разом. Ось як можуть вплинути на кар’єру наші стосунки з дурістю.

До речі, гадаю, після цієї статті моя власна кар’єра полетіть догори дриґом!

Мова дурості

Що говорять дурні? Вони й самі не знають, і це їх рятує. Слова дурня не позбавлені сенсу, але точністю він не переймається. У тряскала фатична функція розігнати тишу по кутках. Дурень […] чіпляється за банальні істини, мов п’яний акробат за свою трапецію. Учепившись за поруччя готових фраз, він їх уже не відпускає.

Жорж Пікар. Про дурість[65]
Патрік Моро, викладач літератури в колежі Айонтсік у Монреалі, головний редактор журналу Argument

Часом ми робимо дурниці, але значно частіше говоримо. Отож найчастіше дурниці проходять через мову. Ці слова, які ми вважаємо дурними, чи не є вони тільки свідченням браку, принаймні тимчасового, розуму й одним з багатьох його можливих виявів? То, може, існує радше специфічна дурість, пов’язана з мовою, природне місце якої поміж необдуманих слів? Ця гіпотеза наблизила б дурість до орвеллівської новомови, ідеальне використання якої, що автор «1984» назвав його крякомовою (duckspeak), «зовсім не зачіпає найвищих мозкових центрів»[66].

вернуться

65

De la connerie, éditions Corti, 2004.

вернуться

66

Джордж Орвелл, 1984. — Київ: Видавництво Жупанського, 2015.

1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 80
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)