Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
♦ Парадоксально, те, що ви пояснюєте, означає, що когнітивним ілюзіям наш вид, без сумніву, завдячує певною мірою виживанням: ліпше було бачити більше збігів, ніж менше…
Психологи-еволюціоністи припускають, що ми були змушені аж надто добре їх виявляти. У той історичний період, коли це могло бути життєво важливим, ліпше було надавати більше значення збігам і тікати, щойно листя заворушилось, вказуючи на можливу присутність хижака, ніж недооцінювати їхнє значення й не робити жодних висновків.
Науковий метод полягає, до речі в тому, щоб шукати збіги й кореляції і тлумачити їх по-іншому, не випадком. Це не ірраціонально, але метод ризикований, тому що не завжди приводить до надійних висновків. Наприклад, один начебто коректно виконаний дослід виснував існування ефекту Моцарта, через який, слухаючи Моцарта, ми стаємо розумнішими. Та, коли спробували його повторити, це не діяло. Можна припустити, що йшлося про помилково позитивний результат, начебто такий, що мав відбуватися регулярно. Така ілюзія є вадою раціонального методу.
♦ Зрештою, чому ми не довіряємо випадку? Це суто когнітивна неспроможність чи страх перед ним?
Я не думаю, що це страх, але загалом ми любимо мати пояснення: саме для цього ми й придумали науку. Проте насправді в мене немає відповіді…
Розмову вів Жан-Франсуа Марміон
Дурість як логічна маячня
Немає нічого поширенішого й серйознішого за дурість. Ми, без сумніву, найобдарованіші з цього погляду живі істоти, бо живемо у світі уявлень, деякі з них, попри всю свою зв’язність і внутрішню логіку, можуть виявитися цілковито відірваними від реальності. Ми називаємо це «маячня» у душевнохворого, але найчастіше, у вас і в мене, це просто дурість. І дуже легко знайти тисячі її прикладів в усіх сферах людського інтелекту.
Візьмімо біологічну галузь. Якщо я стверджую, що психофармакологічний ефект двох пігулок вітаміну В6 абсолютно еквівалентний ефекту однієї пігулки вітаміну В12, я використовую математику як приманку, щоб переконати вас у своїй логіці. Отже, логіка, застосована в іншій галузі, може перетворитися на дурість. Я здійснив невеличкі розрахунки, на які мене надихнув психіатр і психоаналітик Вільгельм Райх. Тривалість сексуального життя подружжя — приблизно 50 років, іноді довше. Зі швидкістю два статеві акти на тиждень (звичайна для нашої культури періодичність) ми виходимо на 5000—6000 статевих актів. І от, у Франції — золота медаль з народжуваності в Європі — жінки народжують в середньому 1,9 дитини. Себто, схематично, одна дитина на 3000 статевих актів. Отже, статистично дуже малоймовірно, щоб статеві зносини були причиною вагітності! Залізна логіка. (Зауважмо мимохідь, що з таким математичним ритмом знадобилося 2 трильйони 399 мільярдів 200 мільйонів статевих зносин, щоб отримати населення у 7,5 мільярда людей.)
Сальто псилаканістів
А з погляду психіатрів? Дуже повчальна коротка історія змагання між Алла Каном[61],[62] і татком Фройдом. Ревнощі Алла Кана поклали початок фундаментальній теоретичній розбіжності, яка породила псилаканізм, шанований сьогодні його прибічниками, котрі повторюють його теорії без жодного слова критики чи обговорення. Відомо, наприклад, як одна пацієнтка-єврейка сказала якось Алла Кану: «Щоранку я прокидаюсь від жаху. Це в мене з часів війни, у цей час гестапо приходило по людей». Алла Кан вибрався зі свого крісла, щоб перейти від теорії до практики, й вдався до дії. Він погладив жінку по щоці, промовляючи: «Geste à peau, geste à peau…»[63] Реакція пацієнтки: «Це просто дивовижно!» Справді… Зауважмо, що праці Алла Кана про стадію дзеркала навіяні тваринною етологією, яку він сумлінно повторює. Він був, до речі, одним з перших, хто читав цей тип публікацій, всупереч тому, що заявляють псилаканісти, котрі мене ненавидять, бо я відзначив цей зв’язок, який проте дуже легко перевірити. Американський психоаналітик Рене Спіц ще 1946 року, в «Першому році життя дитини» з передмовою Анни Фройд, сам наводив двадцять вісім характеристик тваринної етології. З цього я роблю висновок, що, не читавши власних базових текстів, псилаканісти нападаються на мене в ім’я свого уявлення про реальність, а не самої реальності. Це і є визначення логічної маячні.
З нагоди одного колоквіуму, в 1980-х роках, я вигадав анекдот, щоб проілюструвати те, що Фройд називав згущенням та зміщеннями в обсесивному неврозі. Я вигадав такого собі Отто Кранка, який хворіє на істеричний параліч обох вух: він не може ними ворушити, як це роблять його однокласники. Отож він іде на консультацію до психоаналітика чи псилаканіста, для якого сигніфікант (signifiant)[64] не проблема, бо він діє на реальність. Оскільки достатньо змінити сигніфікант, щоб відкоригувати його дію на реальність, психоаналітик порадив Отто зробити анаграму зі свого імені, написавши його навспак. Назавтра Отто почувався значно краще. Йдеться про ті самі міркування, що й стосовно «жест а по»: зміщення, згущення, потім сальто…
61
Від редакції: Борис Цирюльнік вимовляє «Хан», а не «Кан». Будь-який натяк на «найзнаменитішого французького психоаналітика всіх часів» фактично невловимий.
62
Борис Цирюльнік, звісно ж, якраз і натякає на «найзнаменитішого французького психоаналітика всіх часів» Жака Лакана.
63
«Жест по шкірі» (фр.). Вимовляється й пишеться дуже схоже [Жест а по, жест а по…] до слова «гестапо» (Gestapo) французькою.
64
Термін з «Курсу загальної лінгвістики» Фердінана де Сосюра.