Острів злочинців

– Перший кістяк ми знайшли в верхньому шарі, – ска­зала Залічка, – то був чоловік, видно, уже літній, а дру­гий – кістяк жінки.

– А колодязь дуже давній? – спитався я в За­лічки.

– Здається, давній. Проте важко сказати, коли саме його збудовано, адже ми ще не докопалися до дна. Нато­мість цікаво було б з'ясувати, до якого часу належать кіс­тяки.

– Хіба ж ті люди були сучасники? – здивовано спи­тав Вільгельм Телль.

– Звичайно, ні. Вік першого кістяка встановити дуже важко. З другим легше. Він лежав під шаром череп'я, тож належить до того ж часу, що й воно, або старший за нього. Просто, еге ж? Вік глиняного посуду підкажуть його форми та спосіб випалювати глину. Магістр Аліна Заборовська, керівник нашої експедиції, знається на цьому куди краще за мене, і ми точно визначимо вік тих кістяків.

О чотирнадцятій скінчився робочий день, і всі пішли до табору антропологів. Я ліг у своєму наметі трохи подрімати, а коли прокинувся й вийшов надвір, то побачив Залічку серед гурту лучників. Вони сиділи на узліссі, і дів­чина розповідала хлопцям про науку антропологію.

– Дуже часто, – казала Залічка, – чую я від свого меншого брата: «От шкода, що вже немає білих плям на карті, що все на світі вже відкрите. Я так хотів би подо­рожувати й відкривати нові землі!» Це правда, що в сьо­годнішньому світі мало лишилося місць, де не ступала б нога мандрівника. Але водночас існують величезні цари­ни, які ще чекають, щоб їх відкрили, а поки що утворюють «білі плями» – ще не досліджені простори. До них нале­жать деякі галузі науки. Наприклад, антропологія. Вона має силу-силенну білих плям, які чекають на того вченого, хто їх відкриє і хто своїми сміливими розшуками зможе нарешті відповісти на найцікавіші для нас питання, роз­повісти про нас самих. Адже антропологія – це наука про людину. Про людину давню, первісну, й людину сучасну, сьогоднішню.

Антропологія намагається відповісти на питання, звід­ки веде людина свій рід, тобто як протягом тисячоліть формувалася на землі істота, що зветься людиною чи, латинською мовою, homo sapiens. Антропологія нама­гається відповісти також на питання, як це сталося, що люди такі різні, що вони мають не тільки різний колір шкіри, але й різний колір волосся, очей, різні форми го­лови, різну будову тіла. Антропологія намагається від­повісти на сотні таких питань, а цих питань безліч, бо ми хочемо все знати про нас самих. Але наука про людину майже невідома широким масам суспільства. Ручуся, хлопці, що кожен з вас знається на типах і марках усіх мотоцик­лів, які мчать польськими дорогами, а чи можете ви від­повісти на питання: скільки в світі є людських рас або до якої раси належите ви самі?

– Ми належимо до білої раси, – сказав Вільгельм Телль.

– Ну, так. Але це тільки загальне поняття. Коли ви придивитесь до білих людей, то помітите, що одні – бі­ляві, інші – чорняві, в одних шкіра дуже світла, в інших темна, смуглява, в одних голова довгаста, а в інших круг­ла. Тож і в межах білої раси існує багато людських груп, що дуже відрізняються одна від одної. Таку ж різницю можна спостерігати і серед людей чорної раси – адже негр із Судану не такий, як негр із Родезії або пігмей. Те саме бачимо і між представниками жовтої раси.