Втомлені гори

12.1.1998 р. ТАМ, ДЕ ШЕПЧУТЬ Мене не влаштовує місто, де шепчуться, Але й не люблю, де кричать і гудуть. Я слухати хочу, як жайвір співає, І весело квіти у лузі цвітуть. Як голосно в полі дівчата співають, І люди, сміючись, Хрещатиком йдуть, Я зовсім не проти і сам випить чачи, Але не люблю – там де п’ють і плюють. 5.5.1997 р. ГОМО Міняю злість на милість я, Адже я ГОМО – не свиня... 18.4.2004 р. КІТІКЕТ Зника любов, як зайчик на стакані, І гасне світло вже в моїх очах, І вже мене не манять в поле Ані Так, як колись, в юначих добрих снах. І не шумлять так, як колись, тополі, Можливо, я вже став недочувать? І як колись, не стогне вітер в полі, Навіть в селі собаки й ті мовчать. Мовчить Вкраїна, ніби оніміла, Народ сопе – завали розбира, Ну а земля, немов осиротіла, Вже кожний третій вимер із двора. Мовчать раби, а банда розкошує, І я одне не можу зрозуміть: То де ж той Бог, якщо він нас не чує? Хотів би я почуть на це отвіт Мовчать Боги. Мовчать воли колгоспні, Поки їх всіх, як нутрій, обдеруть, І їхню шкіру й жалюгідні кості На кітікет бандити перемнуть. 7.2.1997 р. ЗОЛОТА МОНЕТКА Я люблю людей хоробрих, Чесних, гордих, з буйством злив, Що не стануть словом терти, Щоб хтось більше заплатив. Бо в таких людей, що слово, То – монетка золота, І нагадують ту діву: Бакс гони і я – твоя. 16.2.1997 р. САМОВПЕВНЕНИЙ Той, хто на всіх налазить рогом – Вважає, що родився Богом. 28.5.2003 р. КИДАЛО Я за тебе стояв горою, Замерзав на Майдані всі дні, Так заслухавсь твоєю я грою, Що повірив я навіть брехні. Я надіявсь, я вірив у тебе, Як нікому, ти вибач мені, А тут грім ніби з ясного неба: Президент не на тій стороні. Сотні тисяч у нас вже шоковані, Ніби дулю ти дав всім під ніс, І став майже такий, як і Кучма, І відомий Петро-скандаліст. Більше вже я не вірю нікому: Вам усім на людей наплювать, Вам потрібні лакеї, бездомні – Ті, що будуть вам попу лизать. А сьогодні, як став Президентом, Помаранчевий став вже якийсь! Чи то й справді нема в світі честі, То ж кому ми на вірність клялись? Та і я був одним з тих нещасних, Що повірив в шикарну брехню, Що ж тепер я скажу своїм діткам, Як сьогодні з Майдану прийду? 4.10.2006 р. ПРЕЗИДЕНТУ Оклад бандитам ти підняв, Щоб кожен з них не грабував, Та ті уже не брать не можуть – Оклад й в сто тисяч не поможе. Бо ті, що брали – й будуть брать, Навіть, як руки відрубать. Адже, хто буде їх судить, Як скрізь, де станеш, там – бандит? Психолог з тебе препоганий, Бо ти не звідти все почав, І хоч, як Швейк. ти хлопець – бравий, Але ти партію програв. 5.10.2006 р. РОЗМАЗНЯ Всі порядні мають "Мерси", Хто вже навіть й БМВ, Ну а Ющенко до влади На "горбатому" іде. Ну хіба ж то є не сором, Зупинімось на момент, Як іде балатуватись Із "горбатим" Президент? Та якщо такий він бідний – Це хіба не аргумент? То ж нащо такий, пробачте, Нам потрібний Президент? Та хіба то вже політик – Це кажу я, люди, вам – Що не може заробити Ні собі, ані людям? Тож, нащо такий потрібний, Вибачайте, прохіндей, Щоб і далі тільки мучить І своїх, й чужих дітей? Ніби в нас й не Перше квітня, Як відверто вам сказать, То ж чи варт такого дурня В Президенти вибирать? От і виберіть повторно, Ви такую розмазню, І п’ять років знову будуть Всі сидіть на букві... "ю".. Будучи п’ять літ при владі, Це хіба не аргумент, Іздить й досі на "Горбатім"! Та хіба ж це Президент? 11.11.2009 р. БІДНЕНЬКИЙ Ну а цей іще бідніший... От пішли у нас мужі! Взагалі нема машини, Та зате – два гаражі. 11.11.2009 р. НЕДОУМКИ Я дивлюсь на їхню наглість, Й якось боляче мені. Що оті два "супермени"