Втомлені гори
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Втомлені гори». Краткое содержание книги:
З ВІРОЮ В УКРАЇНУ
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Перейти на страницу:
ЯКЩО НЕМА СОВІСТІ
Не знаю, є Бог чи немає,
Та знаю істину одну:
Де честі й совісті немає,
То там шукайте – сатану.
2.2.1990 р.
ВОВЧА ЗГРАЯ
Наш Олімп – то вовча зграя,
І мораль у них такая:
Першим буть біля корита,
Бо ж на те вона і свита.
14.4.2000 р.
ЛАЙНО
– Ну ж і дрянь начальник главка! –
Муляр докоряє,–
Кожен день себе парфумить –
А лайном воняє.
16.12.2000 р.
МІСИ І СІЙ!
Він вклав енергію між ніг
І, як не дивно, переміг,
А ти міси, браток, і сій:
На тому світі будеш – свій.
8.11.2000 р.
ЯКЩО Є МАНДАТ
Кожен день я розважаюсь,
І ніскілечки не каюсь,
Адже маю я мандат,
Я – народний депутат.
17.1.2000 р.
НАЙБІЛЬШЕ НАХАБСТВО
Усе простить тобі начальство,
Навіть якщо ти упадеш,
Та не простить воно нізащо,
Як більш від нього украдеш.
9.5.2004 р.
ІДУ У БІЙ!
Мій страх пройшов,
А слава вже не вабить,
Тому сьогодні сміло йду у бій –
Проти бандитів, казнокрадів,
Проти п’яничок і повій.
7.5.1990 р.
МОЯ РІДНЕНЬКА
Рідненька партія моя,
/Хай бос мій вибачає!/ –
Це та, що стане на дверях
І далі вже сама не йде,
І інших не пускає.
11.6.1990 р.
ШПАНА
Як дадуть селянам землю,
То віднімуть трактори,
Тож хоч мекай ти чи бекай –
А прийдеш ти до шпани.
14.11.1990 р.
КОМУ КРИЧАТЬ?
Розвела держава наша
СНІД, сухоти і чуму...
То ж чому кричать я маю:
– Віва! Слава! І кому?
14.11.1990 р.
ЩО МИ ЗНАЛИ?
Що ми мали?
Що ми знали?
Те й робили
Що тягали.
8.10.2003 р.
ЛІКИ ВІД ХВОРОБ
Ліки від усіх хвороб
У красі шукав народ,
Ну, а хто у кулаках –
Вічна пам’ять тим в віках.
21.3.2000 р.
ЩОБ НЕ ДРІМАЛИ
Що б вкраїнці не дрімали,
Ми б і Штати обігнали,
А тому в дермі й товчемось,
Бо в верхах одні нікчеми.
20.3.2000 р.
НАЙКРАЩІ ЛІКАРІ
Кращих лікарів немає,
Як в Верховній Раді, Майя,
Приписали всім дієту:
Раз на рік одну котлету.
4.12.2000 р.
КИМ БИ ТИ ХОТІВ БУТЬ?
– Ким би ви хотіли буть?–
Гриць пита у Владі?
– Буть хотів би жеребцем
У Верховній Раді.
28.4.2004 р.
МІЙ ДРУГ
– Мій друг – стакан, подруга – чашка,–
Хвалився друзям якось Яшка,–
Тому ні друзів, ні жони,
Бо п’є він більше, ніж вони.
10.10.2003 р.
ЯКЩО ДОБРАВСЯ ДО КРІСЛА
У світі істина одна:
Честь або є, або нема.
Навіщо честь, скажіть, міністру,
Якщо уже добравсь до крісла?
17.9 2003 р.
ЙОГО ЛЮБОВ
Він так людей усіх любив,
Що те й робив, що кров з них пив,
А як вже крові не було,
Тоді кричав:
– В розход його!
26.12.1992 р.
БАНДИТ В ЗАКОНІ
Хай живе наш Президент!
Ще ж не всіх роздяг він вщент.
6.7.1992 р.
ПЛАТА ЗА ГРІХИ
– Всяка хвороба, то від Бога,–
Сказав дідок біля порога.–
То ваша плата за гріхи.
І тут же сам: кахи-кахи.
9.1.2003 р.
ПРО ПРАВДУ
Стій не стій – в ногах немає правди,
Хоч в молоді б літа й посперечавсь,
Бо то і всього було правди,
Коли до ніг я добиравсь.
В ногах нема, як кажуть, правди,
Хоч там її літ сто шукай,
Проте, хто думає про правду,
Як перед вами божий рай!
12.6.1990 р.
ЩОБ БОГ ГРІХИ НЕ ПРОЩАВ
Бог мусить всім гріхи прощати,
До пенсії ще довго ждати,
Отож гріши, гріши, Лелеко,
Адже до пенсії далеко.
Бо щоб гріхи Бог не прощав,
То рай би вічно пустував.
Отож, як пенсії діждеться,
То вже грішити не прийдеться.
26.3.2002 р.
ЯКЩО ТИ РАФАЕЛЬ
Гей ти, чиновнику, поглянь,
Що ви з державою зробили,
Перейти на страницу: