Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя
- Автор: Яхнина Евгения Иосифовна
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Петро Сліпчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя». Краткое содержание книги:
— Ласкаво просимо, хоча цьому молодому чоловіку мої послуги, мабуть, знадобляться не раніше ніж років за два-три.
А Жак думав, що його вуса видно всім. Гамбрі розповів Жерому, що Жак розшукує свого родича, який мордується в одній із тюрем.
— Ось що, друже, — закінчив він свою розповідь, — до тебе ходять голитися й стригтися чимало молодців з тюремної сторожі. Можеш ти нам допомогти?
Жером замислився на якусь мить, а потім відповів:
— Мабуть, найкраще звернутися до Круазе, він часто до мене заходить. Він давно працює сторожем у тюрмі і хитрий, як лисиця. Відразу з ним говорити не варто, треба, щоб він звик до твого молодого друга. Побачить його раз, удруге, а тоді можна буде його й запитати…
Од того дня Жакові додалося справ: тільки-но траплялася вільна хвилина або випадало за дорученням тітки Франсуази минати цирульню, він забігав до Жерома.
У цирульні Жером працював сам, якщо не рахувати підручного Люсьєна, хлопця років п'ятнадцяти, з дурнуватою усмішкою на круглому невиразному обличчі.
Нарешті Жак познайомився з Круазе — похмурим, мовчазним чоловіком років шістдесяти, міцної статури, із зарослим темною бородою обличчям. Якби якомусь живописцеві спало на думку намалювати портрет Круазе, то він міг би не робити під ним підпису: «Тюремник». Ніхто б не мав сумніву, що саме така професія цієї похмурої людини.
На Жака він навіть не глянув, і тільки за третім чи за четвертим разом помітив його присутність. І ось настав день, коли Жером шепнув Жакові:
— Час! Питай його, що тобі треба. Він до тебе доброзичливо ставиться. Починай, поки нема інших клієнтів.
Круазе сів у крісло, Жером заходився готувати інструменти, вийняв з футляра великі ножиці, витяг пасок, бритву, почав її гострити.
— Скільки ж бо у вас справ, я гадаю, — почав Жак здалеку. — Он яка борода у вас виросла. Ніколи її й підстригти.
Круазе підморгнув Жерому:
— Без роботи мені сидіти не доводиться, що правда, то правда.
— А не набридло вам, пане Круазе, морочитися з ключами та в'язнями? Це ж скільки їх перейшло через ваші руки! І всі злодії!
— Перейшло стільки, скільки тобі й не злічити! — погодився Круазе, і на його похмурому обличчі з'явилася самовдоволена посмішка.
— І невже всіх, кого тримають під замком, ви пам'ятаєте на ймення? Це ж і пам'ять неабияку треба мати, щоб усіх їх не переплутати…
— Ех ти, простак! Якщо я переплутаю, такий розгардіяш почнеться, що й кінців потім не знайдеш!
Жак продовжував улещувати Круазе, і хоч який був обережний тюремник, та він таки потрапив на гачок лестощів.
— Ти кажеш «переплутати»… Йолоп ти, ось що я тобі скажу! Це тільки дурні думають: попав чоловік у Бастілію і вважай пропав… А в нас там такий порядок: все записано, розписано, ніхто не помре раніше визначеного терміну, але ж і не вийде раніше, ніж треба. Чув я ці розмови: посадили, мовляв, злочинця, а потім і забули про нього… Ми знаємо геть усіх
— Та невже коли злочинець потрапив у Бастілію, навіть якщо він не у вас під охороною, ви його ім'я знаєте?
Круазе підозріло глянув на Жака, ніби хотів прочитати його думки.
Жак злякався. Хоч як він готувався до цієї розмови, його охопило якесь остовпіння. З чого почати? Як краще підступитися до того, що його цікавить? «Хоч пан, хоч пропав!» — тільки встиг він подумати й запитав, одразу ж шкодуючи, що бовкнув зайве:
— А злочинець на ім'я Фірмен Одрі не потрапляв до ваших рук?
Круазе, ніби равлик, умить заховався у свою шкаралупу. Недобра зморшка з'явилася біля його губів.
— Не пригадую такого! — пробурмотів він. — А тобі це навіщо?
Жером був насторожі і, зачувши, що Жак ляпнув зайве, втрутився у їхню розмову і сказав Круазе:
— Помовч, а то як би я тебе не порізав!
Жак і сам пожалкував, що занадто рано заговорив про Одрі, і, аби виправити помилку, вів спокійно далі:
— Я, бачте, недавно з села і, звичайно, не знаю, що там за злочинці у вас сидять…
— Не знаєш і знати не повинен… А навіщо питаєш? І чого це ти цікавишся тим Одрі?
— А я в книжковій крамниці працюю. То мене попереджали: треба пильнувати, щоб якась заборонена книжка не проскочила… Казали, нібито цей Одрі паскудні книжки писав. І за це його, кажуть, запрото… посадили в Бастілію. От мені й цікаво.
— Бачу я, ти хлопець кмітливий… — Круазе примружив очі: вони зробилися вузенькими, як шпарини, а від цього зовсім непроникні.