Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя
- Автор: Яхнина Евгения Иосифовна
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Петро Сліпчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя». Краткое содержание книги:
— Жането, пошукай у прихожій і на кухні, чи не залишила я ключі. Не можу пригадати, куди я їх поклала.
— Ой, мамусю, яка ви, далебі, неуважна стали! — відповіла Жанета невдоволено. Їй не хотілося підводитися зайвий раз, але не послухатися матері вона не сміла.
Тільки-но Жанета вийшла, Бабета зашепотіла:
— Ви лаєте Жака за те, що його довго нема… А знаєте, куди він бігає? Він хоче зробити вам сюрприз: домовитися про те, щоб найняти додаткове приміщення для нашого кабінету для читання. І ви знаєте де? У самому Пале-Роялі!
— Що ти кажеш! Але ж це дорого коштуватиме.
— Не турбуйтеся, матусю. Жак не гірше від нас з вами знає, що дешево, що дорого…
— Ти маєш рацію, — знехотя погодилася Франсуаза. — Але навіщо ці вічні секрети?
— Я вже вам сказала, що Жак хоче зробити сюрприз. До того ж не все ще підготовлено і рано говорити. А Жанета така балакуча — вона не втерпить, бовкне тому ж Горану, а якщо справа зірветься, пан Горан може подумати, що ми його навмисне обдурили.
Щоки Бабети палали. Вона сама не змогла б пояснити, звідки в неї беруться слова, чому так легко плететься щойно створена нею вигадка.
— Ну і голова у нашого Жака! — сказала задоволена Франсуаза. Вона рідко хвалила кого-небудь, але зараз не приховувала, що нове Жакове бажання припало їй до душі. — Він для нас справжня знахідка! — І, помітивши Жанету, яка здивовано зупинилася на порозі, зачувши материні слова, Франсуаза додала: — Так, так, я говорю про Жака. Нічого перед ним дерти носа. Ну й голова у нього! Він далеко піде. Як він схожий на покійного Жюльєна!
Бабеті випала важка задача: попередити Жака про свою вигадку, перехопити його, коли він з'явиться, і зробити це до того, як його побачить мати. Вона очікувала Жака на кухні, через яку він проходив до своєї комірчини.
— Іди сюди! — таємниче покликала його Бабета. — Мама дуже сердилася, що ти знову зник так надовго. А перед цим ти затримався у цієї Ежені… І головне, мама пригрозила, що зовсім не відпускатиме тебе з дому. Як же ти зможеш тоді продовжувати свої пошуки? Хтозна, куди тільки тобі ще доведеться ходити, щоб знайти племінника отця Поля… Ось я й сказала мамі, я вигадала…
— Що ти вигадала? — хвилюючись, запитав Жак.
— А ти не сердитимешся, братику?.. Я сказала, що ти ведеш переговори, щоб найняти в Пале-Роялі додаткове приміщення для абонементу…
— Звідки ти це взяла?
— Пам'ятаєш, ти казав, що наша вулиця глуха, торгівля не може добре вестися, і згадав про Пале-Рояль… Я й вирішила, що це буде найвірогідніше, і сказала… Ти не турбуйся, хай з цього потім нічого й не вийде, та зараз матуся повірила. І не просто повірила, зовсім перестала сердитись і тільки повторює: «Ну і голова у нашого Жака! Увесь вдався в покійного Жюльєна!»
— Бабето! — Жак схопив дівчину за руку. — Яка ж ти… винахідлива! — На обличчі його світилися вдячність, ніяковість і розгубленість.
Розділ чотирнадцятий
ЦИРУЛЬНИК І ТЮРЕМНИК
Мішель Гамбрі дедалі більше привертав до себе Жака, хоч їм і не доводилося часто зустрічатися. Він, звичайно, був не такий освічений, не прочитав стільки книжок, як Адора, але Жакові здавалося, що він ближче сприймає селянські клопоти й потреби, хоча давно став робітником і горожанином. Жак охоче забігав до Гамбрі й не раз заставав у нього інших робітників, що приходили за порадами. Певно, на фабриці любили, поважали фарбара і зважали на його думку. І Жак вирішив порадитися з Гамбрі, як розшукати Фірмена.
Щоправда, отець Поль суворо наказував Жакові не говорити зайвого про Фірмена. А Жак порушив свою обіцянку, розповівши про нього уже трьом: Шарлю, Бабеті й Адора. Але Шарль його кращий друг. Бабета… Він знав, що вчинив правильно, звірившись їй. Адора ж адвокат, він добрий порадник у всіх справах.
На жаль, намагання Адора поки що успіху не мали. І Жак пішов до Мішеля.
Гамбрі слухав хлопця дуже уважно, ні з чого не дивувався, а коли той закінчив, похитав головою:
— Боюся, що тут я тобі мало чим зможу допомогти. Та все ж спробую. Відведу я тебе до Жерома Рике. Він гарний хлопець… А оскільки він цирульник і живе майже в самій Бастілії, побачимо, чи не буде він корисний у нашій справі.
Жака підбадьорило те, що Гамбрі так близько узяв до серця його розповідь, а особливо те, що він сказав: «У нашій справі». До того ж це були не розпливчасті обіцянки поміркувати, пошукати, постаратися, а реальна допомога.
Гамбрі не перебільшував, говорячи, що цирульник живе майже у самій Бастілії. Його заклад приліпився до фортечної стіни і ніби вріс у неї. Жером — веселий хлопець з чорними насмішкуватими очима — зрадів Гамбрі й привітно зустрів Жака, хоча таки зачепив його за вразливе місце словами: