Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя
- Автор: Яхнина Евгения Иосифовна
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Петро Сліпчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя». Краткое содержание книги:
Частина повсталих попрямувала до розкішного особняка Ревельйона, але тут перед ними виникла несподівана перешкода: військові загони. Хто ж це так швидко сповістив поліцію? Звідкіля взялися війська?
Розгубленість тривала недовго.
— Друзі! — вигукнув Гамбрі. Він ішов попереду, несучи на витягнутих руках шибеницю з фігуркою Ревельйона, що теліпалася на ній. — Селітровар Анріо анітрохи не кращий за Ревельйона. Ходімо до особняка Анріо!
І всі кинулися до будинку селітровара. В натовпі замиготіли довгі жердини. В руках у багатьох опинились інструменти: у кого молоток, пилка, у кого лекало. Це тому, що до повсталих приєдналося багато робітників-інструментальників.
— Ось як живуть ті, хто пропонує нам харчуватися на п'ятнадцять су в день!
Справді, пишний дім Анріо з ліпними прикрасами на стінах і важкими шовковими драпрі на вікнах виглядав особливо багатим і розкішним, коли біля нього товпилися зараз погано одягнені, виснажені голодом бідняки.
— Тягни меблі! Винось з дому! Ми розпалимо зараз гарне вогнище!
Десятки дужих рук заходилися викидати з вікон дорогі меблі фабриканта. Внизу їх підхоплювали такі самі впевнені руки.
Повсталі вдвох або й вчотирьох тягли їх просто на Гревський майдан.
— Спалити все! Провчимо багатіїв!.. — така була воля сотень людей.
Чутки про повстання-в Сент-Антуанському передмісті швидко облетіли Париж. Натовпи робітників з кварталу Нотр-Дам приєдналися до повсталих. З'явилося й інше гасло: «Хай будуть знижені ціни на хліб і на м'ясо!»
До робітників з ревельйонівської фабрики приєдналися робітники зі скляної.
— Зачиняйте крамниці! Ідіть до нас! — кличуть повсталі власників маленьких крамничок.
Але їхні голоси глушить зляканий крик:
— Солдати! Ідуть солдати!
Справді, солдати французької і швейцарської гвардій, королівського й драгунського полків витяглися в лінію від Монмартрського бульвару до Сент-Антуанського передмістя.
У солдатів полетіло каміння, вивернуте з бруківки.
Та хіба каміння, дрючки, жердини, молотки можуть протистояти рушничним залпам?
Ось упали перші поранені, серед них — випадкові перехожі. Але це не злякало сміливців. Відчайдушна боротьба тривала.
Ніби вже й звільнена бруківка від людей, але це тільки здається: там угорі, на дахах, поміж димарями, засіли повстанці, і згори летять у солдатів і поліцаїв шматки зірваної черепиці.
Та солдати не дрімали. Один з них кинувся до Гамбрі.
— Гей, хто там, допоможи! — гукнув Гамбрі.
І хлопчина років шістнадцяти кинувся йому на допомогу. Гамбрі кілком вдарив солдата, і вдвох вони вмить забрали у нього капелюх і шаблю.
Ще за хвилину Гамбрі, озброєний шаблею солдата, настромив перший трофей — солдатського капелюха — на свій кілок і високо підняв його над головою.
Розділ шістнадцятий
ВИРОК ВЛАДИ
Нічого не підозрюючи, Жак з важким тягарем вдало придбаних книжок простував додому. Хлопець був задоволений своєю покупкою.
Але дістатися додому виявилося не так просто: все Сент-Антуанське передмістя було оточене військами. Несли поранених, серед них були й жінки. До Жака долинали окремі слова:
— Швейцарцям легко стріляти в бідняків, у яких усієї зброї — каміння, шматки черепиці та дрючки!
Багаті мешканці в свою чергу обурювалися:
— До якого нахабства дійшли! Зупиняли карети й примушували дворян кричати: «Хай живе третій стан!» І ті мали коритися.
Жак ледве дістався додому. Там уже чули про вуличні події.
— Який жах! Кажуть, заарештували багатьох, багато вбито! — налякано повідомила йому Віолета.
А вранці довідалися про страшне.
Повстанцям таки вдалося потрапити на Гревський майдан і виконати там справедливий вирок: спалити зображення Ревельйона й Анріо. Демонстрантам дали змогу піти з майдану, але на вузьких вулицях їх наздогнали кулі. До чотирьох годин ранку тривали стрілянина й полювання за повстанцями. А потім підрахували: кілька сотень убитих і поранених. А скільки заарештовано? Кількості не називали, тільки багатозначно хитали головами.
Сестри Пежо нічого не знали, і Жак сподівався, що йому все розкаже Гамбрі.
Жак вийшов раненько з дому. І відразу ж на вулиці почув від сусідів, що Гамбрі заарештували разом з інтими «заводіями». Кажуть, з вироком не затримуватимуться. Сьогодні ж і оголосять.