Вибрані твори. Том I

Тренч. Це неможливо.

Бланш. Неможливо!

Тренч. Так, неможливо. Я вирiшив зовсiм не брати грошей у вашого батька.

Бланш. Але ж вiн даватиме грошi менi, а не вам.

Тренч. Це те ж саме. (Намагається бути сентиментальним). Я надто люблю вас, щоб бачити тут якусь рiзницю. (Напiвщиро простягає їй руку, вона з такою ж нерiшучiстю бере її через його плече. Вони обоє намагаються помиритись).

Бланш. Це дуже добрий спосiб влаштувати це, Гаррi. Але я певна, що тут є щось, що я мушу знати. Адже були якiсь неприємностi з татом?

Тренч. Нi, вiн був дуже ласкавий… до мене, принаймнi. Тут не те. Ви нi до чого не домiркуєтесь, Бланш. Це б вам лише завдало смутку, — може, образило б вас. Я, звичайно, не хочу сказати, що ми завжди житимемо на сiмсот фунтiв у рiк. Я вирiшив взятись серйозно до своєї професiї i працювати до мозолiв на пальцях.

Бланш (пустуючи з його пальцями, все ще з-поза його плеча ). Але ж я не любитиму вас з мозолями на пальцях, Гаррi. Ви мусите менi сказати, в чому справа. (Вiн прудко висмикує в неї свою руку; вона розгнiвано червонiє, i її голос не нагадує бiльше голос ледi, коли вона вигукує). Я ненавиджу таємницi i я не люблю, щоб зi мною поводились як iз дитиною.

Тренч (роздратований її тоном). Нема чого розповiдати. Я вважаю за краще не зловживати iз щедрости вашого батька, оце й усе.

Бланш. Ви не мали нiяких заперечень пiвгодини тому, коли зустрiли мене в передпокої й показали менi всi листи. Ваша родина не заперечує. Ви заперечуєте?

Тренч (серйозно). Але ж я справдi не заперечую. Це лише грошова справа.

Бланш (благально; її голос востаннє тихшає й м’якшає). Гаррi, яка рацiя нам так сперечатись? Тато нiколи не згодиться, щоб я цiлком залежала од вас; та менi й самiй не

до вподоби це. Якщо ви хоч натякнете йому про таку рiч, ви зруйнуєте наш шлюб; запевняю вас.

Тренч (уперто). Що ж я можу зробити?

Бланш (блiда вiд лютi). Що можете!.. О, я починаю розумiти. Я позбавлю вас мороки. Можете сказати, що це я руйную шлюб. Це знищує всi труднощi.

Тренч (вражений). Що це ви, Бланш? Ви образились?

Бланш. Образилась? Як ви смiєте питати?

Тренч. Смiю?!

Бланш. Куди мужнiше було б зiзнатися, що ви пожартували зi мною тодi, на Райнi. Чого ви приїхали тепер сюди? Навiщо написали до своїх?

Тренч. Ну, Бланш, якщо ви втрачаєте владу над собою…

Бланш. Це не вiдповiдь. Ви сподiвались, що ваша родина виплутає вас iз ваших зобов’язань, а вона не заперечує, бо тiльки дуже рада, що позбудеться вас. Вам забракло пiдлоти, щоб просто не з’явитись, i забракло мужности сказати правду. Ви сподiвались, що зможете спровокувати м е н е, зламати умову: це ж так по-чоловiчому — намагатись зробити жiнку неправою. Чудово, ви й маєте, чого бажали: я полегшу вам це. Але я б волiла, щоб ви одкрили менi очi одвертою брутальнiстю, хоч би вдарили мене або зробили щось подiбне, а не так мерзотно вибрiхувались, як ви це зробили.

Тренч (спалахнувши). Мерзотно вибрiхувався! Та якби я знав, що ви здiбнi так на мене напастися, я б нiколи до вас i не заговорив. Я б i говорити з вами бiльше нiколи не хтiв.

Бланш. Ви й не говоритимете бiльше — нiколи! Я вже сама подбаю за це. (Іде до дверей).

Тренч (стурбований). Що ви збираєтесь робити?

Бланш. Пiти по вашi листи — вашi брехливi листи, i по вашi подарунки, вашi огиднi подарунки, щоб їх вам повернути. Я дуже рада, що все розiрвано; i як… (Простягає руку до дверей, але їх одчиняє з другого боку Сарторiюс, що далi входить i зачиняє їх позад себе).

Сарторiюс (суворо її перебиваючи). Тихше, Бланш, будь ласка, ти забуваєшся; тебе чутно по всьому домi. У чому справа?

Бланш (надто розлючено, щоб думати про те, чи її почують десь, чи нi). Спитайте краще його. У нього якiсь грошовi виправдання.

Сарторiюс. Виправдання? Виправдання в чому?

Бланш. Що вiн кидає мене.