Вибрані твори. Том I
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96881-5-6
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том I». Краткое содержание книги:
Сарторiюс (повертаючи писання). Дякую, пане Кокене. У вас перо справжнього письменника.
Кокен (виходячи разом з Сарторiюсом). Але ж нi, зовсiм нi. Трохи такту, пане Сарторiюсе; трохи знання свiту, трохи досвiду щодо жiнок… (Зникають в офiцинi).
Дія друга
У бiблiотецi добiрно вмебльованої вiлли в Сурбiтонi, сонячного вересневого ранку. Сарторiюс працює за письмовим столом, на якому розкиданi дiловi листи. Позад нього — камiн, прибраний по-лiтньому, у протилежнiй стiнi вiкно. Мiж столом i вiкном у найчепурнiшому хатньому вбраннi сидить Бланш, читаючи «Королеву». Посерединi — дверi, пофарбованi, як i всi дерев’янi частини, на найтемнiше-червоне, з мiдною ручкою й рiзьбленими одвiрками й фронтоном. По всiх стiнах тягнуться полицi добре оправлених книжок, що щiльно пасують до своїх мiсць, наче рядки цеглин. У кутку стоїть бiблiотечна драбина.
Сарторiюс. Бланш!
Бланш. Що, тату?
Сарторiюс. Маю новини.
Бланш. Якi?
Сарторiюс. Я кажу про новини для тебе — вiд Тренча.
Бланш (з удаваною байдужiстю). Справдi?
Сарторiюс. «Справдi?» І це все, що ти маєш менi сказати? О, прекрасно. (Знов береться до роботи. Мовчанка).
Бланш. Що кажуть його рiднi, тату?
Сарторiюс. Його рiднi! Хiба я знаю. (Працює далi. Знову мовчанка).
Бланш. А вiн що каже?
Сарторiюс. Вiн! Вiн нiчого не каже. (Повiльно складає листа й шукає конверта). Вiн вважає за краще повiдомити про наслiдки своєї… куди це я його поклав… ага, ось. Так, вiн вважає за краще повiдомити про наслiдки особисто.
Бланш (схоплюючись). О, тату! Коли вiн прибуде?
Сарторiюс. Якщо вiн пiде iз станцiї пiшки, вiн може прибути протягом найближчої пiвгодини. Якщо ж вiн поїде, то може бути тут щохвилини.
Бланш (швидко подаючись до дверей). О!
Сарторiюс. Блянш.
Бланш. Що, тату?
Сарторiюс. Ти ж, звiсно, не зустрiнешся з ним, поки вiн не поговорить зi мною.
Бланш (лицемiрно). Звiсно, нi, тату. Менi б i на думку не спало.
Сарторiюс. Ну, й гаразд. (Вона хоче вийти, коли вiн простягає руку, кажучи з батькiвським почуттям). Люба моя дитино! (На вiдповiдь вона повертається, щоб його поцiлувати. У дверi стукають). Увiйдiть. (Входить Лiкчiз[4] з чорною валiзою. Це обсмиканий, нужденний чоловiчок, брудний обличчям i бiлизною, з рiдкою бородою й баками; починає лисiти. Рот i очi його свiдчать, що це — зразок людини-тер’єра, нервового, витривалого й упертого, але ж вiн принижено-наляканий i послужливий перед Сарторiюсом. Вiн вiтає Бланш: «Доброго ранку, панночко»; вона ж проходить повз нього з презирством, ледве вiдповiдаючи йому).
Лiкчiз. Доброго ранку, пане.
Сарторiюс (суворо й владно). Доброго ранку!
Лiкчiз (виймаючи iз своєї сумки маленьку калитку з грошима). Небагато цього ранку, пане. Я зараз мав за честь познайомитись iз доктором Тренчем.
Сарторiюс (пiдводячи погляд од своєї роботи, незадоволено). Справдi?
Лiкчiз. Так, пане. Доктор Тренч запитав у мене дорогу i був такий ласкавий, що пiдвiз мене iз станцiї.
Сарторiюс. Де ж вiн тодi?
Лiкчiз. Я залишив його в передпокої, пане, разом з його приятелем. Вiн, мабуть, розмовляє з панною Сарторiюс.
Сарторiюс. Гм! Кого ви звете його приятелем?
Лiкчiз. Там iз ним якийсь пан Кокен.
Сарторiюс. Я бачу, що ви з ним розмовляли, еге ж?
Лiкчiз. Так, пане, коли їхали.
Сарторiюс (гостро). Чому ви не приїхали дев’ятигодинним потягом?
Лiкчiз. Я гадав…
Сарторiюс. Тепер уже цьому не допоможеш, а тому мене не обходить, що ви гадали. Та не одкладайте надалi мої справи до останньої хвилини. Що, була ще якась морока з будинками у Сент-Джiлсi?
Лiкчiз. Санiтарний iнспектор знов подав скаргу про число 13 на Роббiнз-Роу. Вiн каже, що скаржитиметься парафiяльнiй управi.
Сарторiюс. А ви ж сказали йому, що я член управи?
Лiкчiз. Сказав, пане.
Сарторiюс. А вiн що на це?
Лiкчiз. Сказав, що вiн так i гадав, бо iнакше ви б не насмiлились так скандально ламати право. Я лише переказую вам те, що вiн сказав.
Сарторiюс. Гм! А ви знаєте, як його звуть?
Лiкчiз. Так, пане, — Спiкман.
Сарторiюс. Занотуйте його прiзвище в календарi проти дня найближчого засiдання санiтарної комiсiї. Я поповчу пана Спiкмана його обов’язкiв щодо членiв парафiяльної управи.
Лiкчiз (iз сумнiвом). Парафiяльна управа не зможе йому зашкодити. Вiн пiдлягає радi мiсцевого самоврядування.
Сарторiюс. Я вас не питаю. Дайте-но менi подивитись книжки. (Лiкчiз видобуває книгу комiрного i подає її Сарторiюсовi; потiм робить потрiбну помiтку в календарi, з поганим передчуттям поглядаючи на Сарторiюса, що переглядає книгу. Сарторiюс устає, похмурний). 1 фунт 4 шилiнґи за ремонт у ч. 13. Це що таке?
Лiкчiз. А так, пане, це сходи на третьому поверсi. Вони були зовсiм небезпечнi: там не було й трьох цiлих щаблiв i нiяких поручнiв. Я вирiшив, що краще вже прибити туди кiлька дощок.
Сарторiюс. Дощок! Палива, мiй пане, палива! Вони ж попалять усе до трiсочки! Ви витратили двадцять чотири шилiнґи моїх грошей на паливо для них.
Лiкчiз. Там би треба поробити кам’янi сходи, пане, це дало б заощадження при довгочасному обiговi. Панотець каже…
Сарторiюс. Що! Хто каже?
Лiкчiз. Панотець, пане, тiльки панотець. Не те щоб я на нього дуже зважав; але якби ви знали, як вiн менi набрид iз цими сходами…
Сарторiюс. Я — англiєць; i я не стерплю, щоб якийсь священик втручався у мої справи. (Рiзко повертається до Лiкчiза). Дивiться, пане Лiкчiзе! Ось уже втретє цього року ви приносите менi рахунок на ремонт, що перевищує фунт стерлiнґiв. Я раз у раз застережував вас, щоб ви не поводились iз цими винаймованими мешканцями так, наче це поряднi будинки десь у Вест-Енд-Скверi. Я також мав уже нагоду застерiгати вас не обговорювати мої справи iз стороннiми особами. Ви зволили iґнорувати мою волю! Ви звiльненi…
Лiкчiз (вжахнувшись). О, пане, не кажiть цього.
Сарторiюс (люто). Ви звiльненi!
Лiкчiз. Але ж, пане Сарторiюсе, це ж жорстоко, це дуже жорстоко! Жодна людина на свiтi не змогла б з цих нещасних, всього позбавлених старцiв стiльки для вас здерти, i з такими малими витратами, як це робив я. Я так забруднив цим свої руки, що вони вже заледве чи пасують до
чистої роботи; а ви тепер женете мене…
Сарторiюс (загрозливо йому уриває). Що ви хочете сказати цим, що ви забруднили свої руки? Якщо я переконаюся, що ви хоч на цалю вiдступили вiд лiтери права, пане Лiкчiзе, я сам переслiдуватиму вас судом. Щоб тримати свої руки в чистотi, треба заслужити довiр’я своїх наймачiв. Вам буде корисно затямити це собi для наступної посади.
4
Lickcheese — означає «сиролиз» (прим. пер.).