Вибрані твори. Том I
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96881-5-6
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том I». Краткое содержание книги:
Покоївка (одкриваючи дверi). Пан Тренч i пан Кокен. (Входять Кокен i Тренч: Тренч у парадному вбраннi i пiднесеному настрої, Кокен найвищою мiрою самовдоволений).
Сарторiюс. Докторе Тренчу, як ся маєте? Добрий ранок, пане Кокене. Я радий бачити вас у себе. ПанеЛiкчiзе, покладiть рахунки й грошi на столi; я незабаром розгляну їх i закiнчу з вами справу. (Лiкчiз вiдходить до столу й починає, в дуже пригнiченому станi, упорядковувати свої рахунки).
Тренч (зирнувши на Лiкчiза). Сподiваюсь, ми не заважаємо?
Сарторiюс. Анi трохи. Сiдайте, прошу вас. Побоююсь, що вас примусили чекати.
Тренч (сiдаючи на Бланшового стiльця). Але ж нi. Ми щойно прибули. (Витягає пакета з листами, починає його розв’язувати).
Кокен (iдучи до стiльця, що ближче до вiкна, але зупиняється, щоб захоплено озирнутись, перш нiж сiсти). Ви мусите бути щасливi тут, пане Сарторiюсе, з усiма цими книжками. Лiтературна атмосфера!
Сарторiюс (повертаючись на своє мiсце). Я не заглядав у них. Вони часом справляють приємнiсть Бланш, коли їй хочеться почитати. Я обрав саме цей будинок тому, що вiн стоїть на пiску. У таких домах вiдсоток смертности дуже низький.
Тренч (з трiумфом). У мене цiла купа листiв для вас. Усi мої в захопленнi вiд того, що я вирiшив одружитись. Тiтка Марiя бажає, щоб весiлля вiдбулось у її домi. (Передає Сарторiюсовi листа).
Сарторiюс. Тiтка Марiя.
Кокен. Ледi Роксдейл, шановний пане; вiн каже про ледi Роксдейл. Висловлюйтесь трохи тактовнiше, мiй милий друже.
Тренч. Так, так, ледi Роксдейл. Дядько Гаррi…
Кокен. Пан Гаррi Тренч. Це його хрещений батько, вельмишановний його хрещений батько.
Тренч. Але ж так. Чудовий хлопчина, як на свої роки. Вiн пропонує нам свiй дiм у Сент-Ендрюсi на пару мiсяцiв, якщо ми схочемо провести там наш медовий мiсяць. (Передає Сарторiюсовi другого листа). Там такий дiм, розумiєте, що нiхто не змiг би й жити, але ж дуже люб’язно з його боку, що вiн запропонував. Адже ж правда?
Сарторiюс (приховуючи тремтiння перед iменами). Але ж безперечно. Вони, очевидно, дуже прихильно поставились, докторе Тренчу.
Тренч. Авжеж! Тiтка Марiя, справдi, поставилась чортiвськи добре. Якщо ви прочитаєте постскриптум, то побачите, що вона викрила Кокенову руку в моєму листi, (Стримуючи смiх). Бо ж це вiн написав менi листа.
Сарторiюс (зиркнувши на Кокена). Справдi? Пан Кокен, очевидно, зробив це з великою тактовнiстю.
Кокен (теж зиркаючи на Сарторiюса). О, про це не варто навiть згадувати.
Тренч (весело). Ну, що ж ви тепер скажете, пане Сарторiюсе? Чи можемо ми, нарештi, вважати справу за влаштовану?
Сарторiюс. За цiлком улаштовану. (Встає й простягає руку. Тренч, палаючи вдячнiстю, встає теж i гаряче її потискує, нездатний вiднайти слова, щоб виявити свої почуття).
Кокен (стоячи мiж них). Дозвольте менi повiншувати вас обох. (Потискує руки обом одночасно).
Сарторiюс. А тепер, панове, менi треба сказати дещо моїй дочцi. Докторе Тренчу, сподiваюсь, ви не будете заздрити менi за приємнiсть першим принести їй цю новину: менi частенько доводилось розчаровувати її з цього приводу, вiдколи ми бачились востаннє. Ви пробачите менi, коли я вiддалюся на яких десять хвилин?
Кокен (у поривi дружнього протесту). О, любий пане, як ви можете питати?
Тренч. Але ж, розумiється.
Сарторiюс. Дякую. (Виходить).
Тренч (знов ледве стримуючи смiх). Бiдолаха, старенький, йому не пощастить принести їй новини: вона вже бачила всi листи.
Кокен. Я змушений сказати, що ваше поводження було надто некоректне. Ви завели таємне листування.
Лiкчiз (нишком). Панове…
Тренч, Кокен (повертаючись; вони забули про його присутнiсть). Га?
Лiкчiз (стаючи помiж них дуже принижено, але у смертельнiй тривозi й хапливо). Слухайте, панове. (До Тренча). До вас, пане, я особливо звертаюсь. Чи не замовите ви пановi хоч слiвце за мене? Вiн оце виганяє мене, а в мене четверо дiтей, що чекають вiд мене хлiба. Одне ваше слово, пане, у цей щасливий день могло б привернути його до того, щоб узяти мене назад.
Тренч (збентежений). Але ж бачите, пане Лiкчiзе, я не знаю, як я можу сюди встрявати. Менi, звичайно, дуже шкода.
Кокен. Ясна рiч, ви не можете встрявати. Це була б найгiрша нетактовнiсть.
Лiкчiз. О, панове, ви молодi i ви не знаєте, що означає втрата посади для такого, як я. Що вам зашкодить, як ви допоможете бiднiй людинi? Ось послухайте, як це трапилося, панове. Я тiльки…
Тренч (зворушений, але шукає, як би йому виправдатись за високий тон, якого вiн узяв, щоб уникнути неприємности допомогти йому). Нi, я б не хотiв цього чути. Пробачте менi, але мушу вам сказати одверто, що я не вважаю пана Сарторiюса за людину, здатну чинити поспiшно або жорстоко. Я завжди знав його за людину справедливу й благородну; i я певний, що вiн — кращий суддя в цiй справi, анiж я.
Кокен (цiкаво). Менi здається, що ви мусите вислухати обставини, Гаррi. Це нiчого не зашкодить. У всякому разi, вислухайте обставини.
Лiкчiз. Не варто, пане; це б нiчого не допомогло. Коли я чую, що цю людину звуть справедливою й благородною, тодi, звичайно, не варто й розповiдати.
Тренч (суворо). Якщо ви хочете, щоб я щось для вас зробив, пане Лiкчiзе, то дозвольте вам сказати, що ви обрали для цього поганий спосiб, говорячи погано про пана Сарторiюса.
Лiкчiз. Пане, чи ж я сказав хоч слово проти нього? Я залишаю це вирiшити вашому друговi: чи ж я сказав хоч слово?
Кокен. Вiрно, вiрно. Цiлком вiрно. Будьте справедливi, Гаррi!
Лiкчiз. Зважайте на мої слова, панове: вiн побачить, кого вiн позбувся, коли новий службовець принесе йому комiрне за перший же тиждень. Ви самi побачите рiзницю, докторе Тренчу, коли ви або вашi дiти вiдберете по ньому спадок. Я брав грошi там, де жодний збирач у свiтi не здер би їх. І ось подяка, яку я за це маю. Тож слухайте, панове. Подивiться на цю калитку з грошима на столi. Навряд чи є там бодай один грiш, не взятий вiд голодної дитини, що плаче тепер без хлiба. Та я дiстав цi грошi для нього, я їх здирав, стягав, вимордовував! Я… гляньте, панове, я — людина досить пристосована до такої роботи, але тут єсть грошi, яких i я б не взяв, якби не думка про моїх власних дiтей, доля яких залежить вiд того, чи я його задовольню. І ось вiн виганяє мене за те, що я витратив йому двадцять чотири шилiнґи на те, щоб полагодити сходи, де вже покалiчились три жiнки, сходи, за якi вiн би вiдповiдав перед судом за смертовбивство, якби їх так ще залишити. Вiн i слова не хтiв чути, хоч я ладен був запропонувати повернути йому цi грошi з власної кишенi — так, я зараз готовий це зробити, якщо ви лише згодитесь замовити слово за мене.