Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна
- Автор: Честертон Гилберт Кийт
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-336-6
- Переводчик: Ольга Мандрика
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна». Краткое содержание книги:
Пропонуємо другу книгу детективних історій про отця Бравна.
— Ви розумієте, що кажете? То що ж, лорд — це і є махляр Дейвіс?
Священик подивився на Ашера доволі серйозно, а водночас його обличчя було загадковим і непроникним.
— Я нічого про це не говорив, — сказав він. — Висновки ви зробите самі. У вашій газеті написано, що свій титул він отримав нещодавно, але газети, як відомо, не надто надійне джерело інформації. Там також було написано, що в юності він жив у Штатах; однак багато що в цій історії видається дивним. Дейвіс і Фелконрі — добрячі боягузи, але таких, як вони, — багато. Та я не хочу нав’язувати вам свою думку. Я ось що думаю, — задумливо і м’яко продовжував священик, — я думаю, що ви, американці, надто скромні. І ви ідеалізуєте англійських аристократів, хоча б тому, що вважаєте їх якимись особливими. Ви побачите якогось вихованого англійця у смокінгу і відразу уявляєте, що він засідає у Палаті лордів. Ви не берете до уваги нашої національної наполегливости і завзяття. Багато хто з впливових дворян піднялися на цей щабель зовсім недавно, але…
— Так, досить! — вигукнув Грейвуд Ашер, заломивши худі руки, а на обличчі отця Бравна з’явилася іронічна посмішка.
— Вистачить теревенити з цим безумним! — брутально вигукнув Тод. — Де мій знайомий?
Наступного ранку в кабінеті Ашера знову з’явився скромний отець Бравн. Він приніс нову вирізку з газети.
— Здається, ви не надто полюбляєте світські плітки, — промовив він, — та це може вас зацікавити.
Ашер прочитав заголовок: «Веселий інцидент поблизу „Ставка Пілігрима“: заблукали гості Витівника Тода». Далі було написано: «Минулої ночі біля гаража Вілкінсона стався кумедний випадок. Поліція звернула увагу на чоловіка у в’язничному одязі, який спокійно сідав за кермо гарненького і модного автомобіля, з ним була дівчина, закутана у подерту шаль. Коли один з поліцейських втрутився, дівчина відкинула шаль, і всі побачили, що це донька мільйонера Тода. Вона саме залишила „Обід злидарів“ у батьківському маєтку, де всі гості були одягнені у лахміття. Вона та її супутник, одягнений у робу каторжника, просто мали намір здійснити звичайнісіньку автомобільну прогулянку».
Під цією заміткою була прикріплена инша вирізка з газети, котра вийшла дещо пізніше. Заголовок сповіщав: «Сенсаційна втеча доньки мільйонера з каторжником». І трохи нижче: «Вона влаштувала костюмовану вечірку. Тепер вони переховуються…».
Містер Грейвуд Ашер підвів очі, та отця Бравна в кімнаті вже не було.
Голова Цезаря
Десь у Бромптоні або у Кенсінгтоні є нескінченно довга вулиця з високими будинками, більшість з яких незаселена; ця вулиця чимось схожа на ряд гробниць. А стрімкі сходи до темних вхідних дверей нагадують сходи до пірамід. У такі двері якось не поспішаєш стукати, побоюючись, що їх відчинить мумія. Та найбільш гнітюче враження залишається від сірих будинків, які зливаються в одну суцільну і безкінечну стіну. Подорожній, який йтиме цією вулицею, матиме враження, що йому вже ніколи не пощастить побачити просвіток або поворот. Та все-таки там є один виняток, і кожен подорожній голосно висловлює радість з цього приводу. Між двома високими будинками, майже у щілині, якщо це місце порівняти з усією вулицею, розташувалася невеличка пивна чи їдальня, яку багатії ласкаво надали у розпорядження своїх візників та слуг. Є щось радісне у цій тьмяній споруді, а ще відчувається якась свобода і чарівність у такій мініятюрній будівлі. Біля підніжжя цих кам’яних гігантів вона нагадує освітлений будиночок гномів.
Одного осіннього вечора, який також був схожий на казковий, можна було побачити, як чиясь рука відхилила червону штору, що разом з великими білими літерами на склі, приховувала інтер’єр таверни від чужих очей, а у вікні з’явилося невинне обличчя, ніби у наївного домовика. Насправді це було обличчя одного з найдобродушніших людей на ім’я Бравн, колись він душпастирював у Ессексі, а тепер виконував свої пастирські обов’язки у Лондоні. Його друг, Фламбо, напівофіційний детектив, сидів навпроти нього і записував у нотатник останні дані щодо справи, яку він недавно розкрив у цій околиці. Вони сиділи за маленьким столиком, який стояв поруч з вікном, аж раптом священик відсунув штору і виглянув у вікно. Він почекав, поки єдиний перехожий пройде повз вікно, а потім опустив штору. Круглі очі священика вдивлялися у великі білі літери на вікні, які були розташовані над його головою, потім перевів погляд на сусідній столик, за яким сидів землекоп з кухлем пива і сиром, а також рудоволоса дівчина зі склянкою молока. Побачивши, що його приятель сховав записник, він м’яко промовив: