Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна
- Автор: Честертон Гилберт Кийт
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-336-6
- Переводчик: Ольга Мандрика
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна». Краткое содержание книги:
Пропонуємо другу книгу детективних історій про отця Бравна.
Я здогадуюся, що такі здогади можуть видатися вам смішними й недоречними, та це тому, що ви англієць. Для вас це звучить майже так само, якби я сказав, що донька єпископа Кентерберійського вінчається в церкві св. Георга на Гановер-стріт зі злодієм, якого достроково звільнили з в’язниці. Та ви не помічаєте, скільки енергії та честолюбства у наших чудових громадян. Ось, наприклад, ви побачите поставного, сивочолого чоловіка, у смокінгу та з манерами джентльмена. Потім ви дізнаєтеся, що він — один з державних авторитетів у нашому штаті, і ви мимовільно припускаєте, що він — нащадок знатного роду. І це помилка. Ви навіть не усвідомлюєте, що декілька років тому цей чоловік міг жити в орендованій кімнаті або, і це ймовірніше, перебувати у в’язниці. Ви не берете до уваги життєрадісність та духовне піднесення, які притаманні нашій нації. Багато хто з найвпливовіших громадян нашої країни розпочали свою кар’єру зовсім недавно. Доньці Тода виповнилося вісімнадцять, коли татусь врешті доробився свого маєтку. А тому зовсім не дивно, якщо до неї залицяється якийсь дармоїд, або вона залицяється до нього, згадайте про її сигнали з допомогою ліхтаря. Якщо так, то рука, що тримала ліхтар, і рука, що тримала зброю, — це руки спільників. Цей випадок, сер, ще наробить шуму, ось побачите.
— Добре-добре, — наполегливо промовив священик, — і що ви будете робити далі?
— Припускаю, що це може вас шокувати, — відповів Грейвуд Ашер, — наскільки я знаю, ви не любите, коли наука втручається у такі справи. Та у мене є достатньо повноважень, окрім цього, я можу їх збільшити. І ось тепер трапилася чудова нагода для того, щоб випробувати психометричний прилад, про який я вам розповідав. На мою думку, цей прилад не може збрехати.
— Ні, прилад не може збрехати, — втрутився отець Бравн, — але й не може сказати правди.
— Та тільки не у цьому випадку, і зараз ви переконаєтеся, — рішуче продовжував Ашер. — Я посадив цього дивно одягненого чоловіка у зручне крісло, і просто почав писати слова на дошці. Прилад фіксував, як змінюється його пульс, а я спостерігав за його поведінкою. Хитрість полягає у тому, що поміж підібраних слів вставляють якесь слово, котре пов’язане з можливим злочином. Спочатку я написав «фалерн», потім — «фалерист», і чоловік почав хвилюватися, а коли я почав писати «фальконет», то прилад аж зашкалювало. Хто у нашій Республіці міг би ще так розхвилюватися на згадку про слово, яке нагадує прізвище англійця Фелконрі, як не той, хто мав би його вбити? Хіба це не кращі свідчення порівняно з пустослів’ям свідків? І це свідчення надійного приладу!
— Ви постійно забуваєте, — зазначив його співрозмовник, — що цим надійним приладом керує инший, не надто надійний, прилад.
— Це ви про що? — запитав детектив.
— Я про людину, — відповів отець Бравн. — Це найненадійніший прилад, з тих усіх, про які ми знаємо. Я зовсім не хочу вас образити, та ви сказали, що спостерігали за цим чоловіком. А звідки вам відомо, що ви правильно пояснили його поведінку? Ви стверджуєте, що потрібно підбирати слова згідно з якимсь принципом, а звідки ви знаєте, чи вам це вдалося? А звідки ви знаєте, чи він не спостерігав за вашою поведінкою? І хто може підтвердити, що ви не були схвильованим? Адже ваш пульс не фіксував жодний прилад.
— Я ж кажу вам! — схвильовано вигукнув американець. — Я був холодним, як крига!
— А злочинець також може бути холодним, як крига, — з посмішкою відповів отець Бравн. — Майже так само, як ви.
— Можливо, але цей таким не був, — відповів Ашер, перекладаючи на столі якісь папери. — Ви мене геть замучили!
— Вибачте, — вів далі священик, — я лише хочу звернути вашу увагу на те, що тут просто потрібно поміркувати. Якщо ви, спостерігаючи за його поведінкою, могли визначити, котре слово небезпечне для нього, то хіба він не міг помітити цього з вашої поведінки? Мені було б потрібно щось більше, аніж звичайні слова, щоб засуджувати когось.
Ашер вдарив рукою по столі і роздратовано підвівся.
— І це, — вигукнув він, — я зараз вам продемонструю. Я застосував прилад, щоб перевірити його покази з допомогою иншого способу, і покази приладу правильні.
Він зробив павзу, і продовжував вже дещо спокійніше: