Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Але ти ж розумієш…
— Розумію! — знову перервав подругу Андре. — А ти розумієш, що в мені твоє коріння?
— Так, — тихо відповіла Кет.
— То не смикайся, бо мені боляче.
Андре і Кет мовчки крокували уздовж охайних приватних будиночків, видивляючись табличку з номером «24».
— Отже, новий лікар, — нарешті мовив Леруа. — Що думаєш?
— Марнування часу і грошей, — радо відізвалася дівчина, яка вже давно засумувала. — Ти здоровий, навіщо все це?
— Я йду лише для того, щоб заспокоїти рідних.
— Знаєш, я усе-таки не можу зрозуміти твоїх батьків! Невже їм насправді легше вважати тебе божевільним?!
— Люди бояться непізнаного й непізнаваного. Будь-яке пояснення, навіть найбезглуздіше, для примітивного розуму краще за незнання. Я їх не засуджую. Я ніколи не засуджую обмежених людей.
— Тебе я також не розумію! — захитала головою Кет. — Як ти можеш бути такої думки про тих, кого любиш?!
— Я завжди об’єктивний, ти знаєш. І той факт, що я люблю їх, говорить не на їхню, а на мою користь.
— Оооо, та ти в нас сама досконалість, чи не так?! — засміялася Кет.
— Звичайно, — спокійно відізвався Андре. — Хіба ти так не вважаєш?
Дівчина завагалася.
— Ні! — нарешті відповіла Кет, відвівши очі.
— Що ж, сумно! Але на це можна було очікувати! На жаль, ти така ж обмежена, як і інші!
Кет з образою поглянула на хлопця, проте нічого не відповіла. Урешті, Андре як завжди правий. Певно, її примітивний розум не може оцінити всієї величі друга, хоча вона і щиро його обожнює.
— Тут! — Леруа вказав рукою на бежевий двоповерховий будинок. — Пішли?
— Я тебе благаю, будь чемним і якомога нормальнішим! — зазирнула хлопцю в очі Кет.
— Перше я можу тобі пообіцяти, а ось друге від мене не залежить! — суворо відповів Андре й натиснув на кнопку дзвінка.
Почулися швидкі кроки, двері відчинилися й на порозі з’явилася висока сива жінка з чудернацькою зачіскою.
— Слухаю вас, мсьє! — крижаним тоном мовила жінка, дивлячись кудись поверх відвідувача.
— Доброго дня! Я до мсьє Мореля на одинадцяту.
— Так, мсьє! Прошу! — жінка жестом запросила Леруа до маленького передпокою й зачинила за ним двері. — Ось сюди!
Перед друзями відчинилися ще одні двері, і їхньому погляду відкрилася простора затемнена кімната із сірими стінами, у якій за масивним чорним столом сидів огрядний чоловік із червоним обличчям.
— Мсьє Морель, до вас пацієнт на одинадцяту! — промовила жінка й безшумно зникла.
— Доброго ранку, мсьє Морель! — привітно мовив Андре. — Куди можна сісти?
— Таааак! — стомлено й сердито видихнув лікар. — Підійди до мене!
Андре наблизився, стримано посміхаючись.
— Що таке? — бляклі сірі очі вп’ялися в юнака. — Що тебе веселить?
— Нічого, — посмішка миттєво згасла, і плечі Андре напружилися.
— Дай твою медичну карту! — наказав мсьє Морель.
Андре мовчки поклав перед лікарем грубий зошит. Чоловік переглянув останні записи і клацнув язиком.
— Іще щось маєш?
— Є записи мсьє Деказа.
— Деказ — ідіот! — вигукнув лікар.
— Але…
— Тшшш! — замахав опецькуватими руками мсьє Морель.
— Я певен…
— Тихо!
— Я…
— У тебе галюцинації?
— Ні.
— Як же ні, коли ти бачиш якусь дівку? Це правда?
— Так, але…
— Люди тебе дратують? Вони тобі неприємні?
— Більшість із них, та я…
— Ти рідко радієш і взагалі нечасто переживаєш сильні емоції?
— Можливо, але ж…
— У тебе є порушення сну?
— Так, але…
— У тебе бувають нічні жахіття або напади страху вдень?
— Інколи, проте…
— А мігрені?
— Часто, однак…
— Усе ясно! Курт Шнайдер і я кажемо тобі: хлопче, це — шизофренія.
— Шизофренія?! Що за маячня?! — обурився Андре. — Я вповні керую своєю свідомістю і своїм тілом! У мене відсутня кататонічна поведінка й негативні симптоми!
— Та невже? — криво посміхнувся мсьє Морель. — Якщо ти не хворий, то чому ж ти спілкуєшся з людиною, якої немає, а реальних людей уникаєш, чому ти вчиняєш істерики і сперечаєшся з досвідченим лікарем щодо розладів особистості?
— Бо я не з тих, із ким ви звикли спілкуватися!
— О, якраз із тих! — засміявся лікар, подаючи хлопцю рецепт.
— Нейролептики? — поглянув на папірець Леруа.
— Звичайно.
— Я не буду їх пити!
— Тоді я застосую електросудомну або інсулінокоматозну терапію.
— Та ви варвар! Нелюд!