Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Гіпотетичні фізичні об’єкти у Всесвіті, в область яких ніщо не може увійти. Біла діра є часовою протилежністю чорної діри. Думаю, білі діри можуть утворюватися при виході з-за горизонту подій речовини чорної діри, що знаходиться в іншому часі.
— Прекрасно! — посміхнувся Андре. — Це — прекрасно!
— Дякую. Я знаю! — розквіт Фріман.
Усі троє на мить замовкли.
— Можна питання? — поцікавився Андре.
— Звісно!
— Тобі боляче? Ти відчуваєш, що помираєш? — зі змішаним відчуттям жалю й огиди запитав Андре.
— Так. Але це не найгірше.
— А що ж тоді найгірше? — здивувалася Кет.
— Я боюся, що мій мозок затьмариться перш, ніж я закінчу дослідження, — продовжував Фріман. — Я боюся, що писатиму через хворобу маячню й не розумітиму цього. Я боюся себе зганьбити, — пошепки сказав Кріс.
Андре відчув німий холодний жах. Якісь дивні спогади зринали в його голові — запаморочення, біль, біль, нудота, зелені плями перед очима, біль… Таке дивне відчуття: ніби борсаєшся у смолі, задихаєшся, а вирватися немає сили…
— Тобі погано?! — разом скрикнули Кріс і Кет, хапаючи Андре за руку.
— Ні, ні! Я просто… Просто розхвилювався… — ледве вимовив Андре.
— Вибач! — іще раз перепросив Фріман.
— Ні, це ти вибач! — судомно стиснув його руку Леруа. — Вибач, що ти помираєш, а ми залишаємося! Так прикро!
Кріс вдячно посміхнувся.
— Нічого! Смерть не така вже і страшна — з якої точки зору на неї не дивися!
— Нехай смерть буде тобі по коліна! — сказав Андре, і Кет здригнулася від знайомих слів.
— Дякую! Я піду, — мовив Фріман. — Поспішаю, ти розумієш… Легкого тобі життя!
— А тобі — легкої смерті!
Кріс кивнув і зник у натовпі.
— Тяяяжко! — зітхнула Кет.
— Атож! Як добре, що ти не хворієш! Як чудово, що я тебе не втрачу! — пристрасно мовив Андре.
Кет посміхнулася. Очі Андре були сяючо-блакитними, як небо над осіннім Парижем.
Леруа постукав до кабінету психолога й увійшов, пропустивши перед собою подругу.
— Доброго ранку! — привіталися Андре і Кет.
Мсьє Деказ відірвався від сортування паперів на своєму столі й відповів:
— Вітаю! Сідайте, юначе! Поділіться, будь ласка, своїми успіхами!
Андре підійшов до чоловіка й поклав перед ним на стіл кілька папірців різного кольору й розміру.
— Особисто мені сподобалися перші два варіанти, — попередив хлопець. — Але я знаю, що ви порадили б мені дати шанс усім іншим, тож я пропоную вам дані всіх кандидатів.
Мсье Деказ переглянув аркуші й посміхнувся.
— Ви серйозно, Андре? Професор Коллеж де Франс і відомий письменник?!
— А ви надасте перевагу молодій продавщиці з магазину парфумів? — зіронізував хлопець.
— Вони всі захотіли бути вашими друзями?
— Як бачите, — знизав плечима Андре.
— І ви збираєтеся з усіма ними товаришувати?
— Можливо, контактуватиму з першими двома. Інші мені ні до чого.
Психолог підійшов до Андре, віддав йому аркуші й сів у крісло напроти.
— Андре, я змушений поїхати з міста за сімейними обставинами, — сказав мсьє Деказ. — Я не знаю, коли ми побачимося й чи побачимося взагалі. Хочу вам сказати, що ви — найцікавіший мій пацієнт. І ви цікаві не своєю хворобою, а своєю особистістю. Повірте, це — важливий комплімент.
Андре посміхнувся.
— Дякую, мсьє.
— Ви дозволите дати вам пораду? — довірливо зазираючи в очі хлопцю, запитав психолог.
— Так.
— Не знаю, добре чи погано те, що ви маєте Кет, але ви повинні навчитися впускати в своє життя й любити інших людей. Не тільки інтелектуалів — людей різних за здібностями і статусом. Ви праві — вони всі брешуть, Андре. Але є ті, брехню яких можна стерпіти. Не віддавайте всього серця одній-єдиній людині. Коли ви її втратите, ви не зможете жити — жити без серця.
— Це все? — холодно запитав хлопець.
— Усе! Більше мені нема чого вам сказати.
— Тоді прощавайте, мсьє Деказ. Я не послухаюся вашої поради. Вибачте, але я не ділитиму своє серце. Воно або цілком залишиться в мене, або цілком належатиме іншій людині. Усе — або нічого.
— Тоді я вам бажаю всього! — гірко посміхнувся психолог і міцно потис руку пацієнта.
— Дякую! До побачення!
Андре і Кет мовчки вийшли з кабінету.
— Андре, він… — нарешті промовила Кет.
— Мовчи! Моє життя — моя власність! Я краще знаю, кому його присвятити! — обпік дівчину поглядом Леруа. — Серце — своєрідний скарб. Він цінний лише тоді, коли ти його не ховаєш! Серцю не місце у грудях!