Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Дякую, мсьє Деказ! — крикнула вже з порогу Кет.
— Іди вже, залиш свою подяку при собі: він не чує тебе й не вірить, що ти існуєш! — обурено вигукнув Андре й зачинив за собою двері.
Кет пошкодувала, що не може дати Андре доброго запотиличника. Пошкодував і Мсьє Деказ, що не може дати Андре доброго друга, який дав би йому доброго запотиличника.
Як і вимагав психолог, друзі прийшли на прийом у четвер.
— Доброго ранку, Андре! Як самопочуття, як ваші справи? — запитав лікар, відчиняючи двері.
— Доброго ранку, — кволо привітався хлопець. — Самопочуття як і раніше — тахікардія й безсоння. Справи… Що конкретно вас цікавить?
— Навчання, наприклад.
— Об’єктивно — я міг би навчатися краще. Хоча мої батьки переконані, що я дуже багато знаю, випереджаю в розвитку своїх однолітків і майже не відпочиваю, я певен, що через вплив різноманітних другорядних факторів я використовую час і свій інтелектуальний потенціал нераціонально.
— Ви — перфекціоніст?
Андре не відповів, дивлячись у район сонячного сплетіння лікаря.
— Ви в поганому гуморі сьогодні?
— А що, не помітно?! — кинула на чоловіка сердитий погляд Кет.
Хлопець зітхнув.
— Я не вважаю за потрібне відповідати на риторичні питання.
— Добре, як скажете! — роблено посміхнувся психолог. — Ви виконали моє завдання?
— Так.
— І які ж результати?
— Негативні.
— Чому?
— Я не дізнався нічого, що стало б мені в нагоді. Крім того, нова інформація мене засмутила.
— Що саме ви дізналися?
Андре пильно подивився на чоловіка й заперечно хитнув головою.
— Я не видаю секретів.
— А Кет знає?
— Здогадується.
— Хіба вона не читає думки?
Кет голосно фиркнула.
— Звісно, друг інколи може вгадувати думки, — тоном, яким дорослі розмовляють із нерозумними дітьми, мовив Андре. — Але зазвичай друг просто вловлює настрій.
— Хіба на Кет розповсюджуються банальні правила?
— Деякі, — після короткої паузи відповів хлопець.
— Які саме?
— Кет відчуває так, як і звичайні люди. Кет поводиться з людьми так, ніби вона — звичайна людина. Але вона має кілька значних переваг: не вживає їжу, не хворіє, не спить, вільно пересувається у просторі, легко може визначити місцезнаходження будь-якої людини.
— Безліч протиріч! — констатував психолог.
— Я знаю, — байдуже відповів Андре.
— Кет — матеріальна?
— Ні.
— Якщо вона нематеріальна, як вона може відчувати те саме, що й матеріальні істоти? Як влаштовані її рецептори, якщо вони взагалі існують? Якщо вона відчуває те саме, що й ми, то відчуває й голод, але ви кажете, що вона не вживає їжі! Які процеси відбуваються в її організмі, якщо можна так висловитися? Як вона мислить, якщо в неї немає фізичного мозку? Вона існувала завжди? Хто і як створив її? Її життя кінечне?
— Він би ще запитав, що первинне — матерія чи свідомість?! — усміхнулася Кет.
— І не кажи! — тінь посмішки промайнула на обличчі Андре.
— Що не казати? — насторожився мсьє Деказ.
— Мій коментар стосується не вашої тиради, а зауваження Кет, — пояснив Андре.
— І що вона сказала?
— Що вам, певно, не дає спокою основне питання філософії, — насмішкувато мовив хлопець.
— Давайте по суті! — не стримавшись, сердито вигукнув чоловік. — Об’єктивно: Кет — реальна?!
— Настільки, наскільки реальні наміри, мрії, страхи, творчі фантазії, найгеніальніші ідеї, минуле й майбутнє.
Психолог відкинувся на спинку крісла і глибоко вдихнув.
— Ви — хитрий, юначе! — сказав мсьє Деказ. — Неначе Сократ.
— Сприймати як комплімент? — підняв брову Андре.
— Як діагноз! — лукаво посміхнувся психолог.
— Якщо чесно, я дуже багато думав над тим, про що ви запитали, — зізнався Андре. — Вивчав відповідну літературу, консультувався у спеціалістів із різних галузей науки. Але я не знайшов остаточної й вичерпної відповіді на жодне своє запитання. І Кет нічим не може мені допомогти. У цьому вона також схожа на людину — як і ми всі, вона не знає хто вона, звідки й куди іде.