Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Философия » Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:

«Покривало Ізіди» — одна з останніх книг П’єра Адо (1922—2010), задум якої він, за власним зізнанням, виношував більше сорока років. У ній автор розкриває походження численних уявлень про природу і настанов щодо неї, які, на його думку, стали можливими завдяки різним тлумаченням афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися», що творять відмінні формули розуміння реальності: «Те, що народжується, схильне зникнути»; «Природа вбирається у чуттєві форми та міфи»; «Природа приховує у собі таємні властивості»; «Буття розкриває себе у приховуванні» тощо. П’єр Адо реконструює таким чином контраверсійну історію ідеї Природи у західній думці, що вже упродовж більш ніж двадцяти п’яти століть розривається між тим, що він називає прометеєвою настановою («людина має опанувати природу і стати її господарем»), та орфічною настановою — «ніхто, окрім поета та митця, не може зазирнути за покривало таємниць Природи».
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 ... 151
Перейти на страницу:

Насправді Гольдерлін та, значно пізніше, Рільке є свідками зовсім іншої концепції природи та повної зміни поглядів на стосунки людини з природою. І справді, зв’язок відчуття природи та поетичного політеїзму почав руйнуватися всередині XVIII ст., разом із Руссо, для якого людина може віднайти свою єдність з природою, розчиняючись у Цілому[270]. У першій версії свого «Емпедокла» Гьольдерлін ясно проголошує кінець поетичного політеїзму, забування «імен давніх богів» та настання нового підходу до природи, який полягатиме у тому, щоб дозволити «захопити себе життям світу», як каже Гольдерлін, та, звільнившись від покривал міфології, відчути присутність природи у наївному та новому відчутті:

Отже дерзайте! Весь ваш спадок, всі ваші здобутки, Історії, уроки, взяті у батьків, Закони, звичаї та імена давніх Богів — Мерщій забудьте їх, щоб очі звести, Неначе щойно народившись, на божественну природу[271].

«Бути одним цілим з усіма живими речами, повернутися, у радісному забуванні себе у Ціле Природи»[272]. Саме у цих термінах «Гіперіон» Гьольдерліна виражає руссоїстський екстаз. Гьольдерлін, зрештою, також є свідком зміни сприйняття природи, яке відбувається в добу Ґьоте і Шеллінґа, і про яке ми поговоримо трохи далі. На початку XX ст. метафора покривал і таємниць природи все більше стирається, щоб поступитися місцем зачаруванню Природою без покривал, яка віднині, згідно з висловом Ґьоте, стає «таємничою у світлі дня», в оголеності своєї присутності. Політеїстичне уявлення традиційної поезії поступається місцем пантеїстичному відчуттю Природи, яка — ми це ще повторимо, — наповнює людину священним тремтінням[273].

IV

РОЗКРИТТЯ ТАЄМНИЦЬ ПРИРОДИ

9

Прометей та Орфей

1. Фізика як розкриття таємниць Природи

Розповівши історію сприйняття за доби античності афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися», ми можемо повернутись до теми таємниць природи. Якщо прийняти, що природа справді любить ховатися й приховувати від нас свої таємниці, можна обирати щодо неї різні настанови.

Насамперед можна просто відмовитися від будь-якого дослідження природи. Такою була настанова Сократа, яку поділяв також Аркесілай, представник того періоду платонівської школи, який деякі історики називають «скептичним». Як каже Ціцерон,

Сократ був першим, хто відвернув філософію від речей, прихованих і втаємничених самою природою, що ними цікавилися його попередники, та вивів на авансцену філософії людське життя[274].

Йдеться про відмову обговорювати речі, які, з одного боку, перевищують людські можливості, бо неприступні дослідженню. З іншого боку, ці речі не мають для людини жодної ваги, адже єдина справді цікава для неї річ — моральна й політична поведінка у житті. Як казатимуть, керуючись різними мотивами, Сенека, Руссо та Ніцше: якщо природа приховала певні речі, то вона мала всі підстави їх приховати[275]. Якщо для таких філософів, як Сократ, стоїк Аристон із Хіосу та академік Аркесілай дослідження природи неможливе, то це означає, що для них, на відміну від представників інших філософських шкіл, «фізичної» частини філософії не існує, а фізика є винятково дослідженням природи (phusis).

Можна також обрати іншу настанову, відповідно до якої людина здатна розкрити таємниці природи. З цього погляду фізика становить частину філософії, метою якої є розкриття того, що природа хоче від нас приховати. Ця концепція філософської фізики явно постає вже у Антіоха Аскалонського (кінець II — початок І ст. до Р.Х.), доктрину якого Ціцерон переповідає у своїх «Академічних книгах»[276]. Згідно з Антіохом, предметом фізики є «природа та таємні речі».

вернуться

270

Див нижче, параграф 21, с. 339—340.

вернуться

271

Гьольдерлін, Смерть Емпедокла (перша версія).

вернуться

272

Гьольдерлін, Гіперіон.

вернуться

273

Див. нижче, параграф 21.

вернуться

274

Ціцерон, Нові академічні книги, І, 4, 15. Див. також Тускуланські бесіди, V, 4, 10.

вернуться

275

Див нижче, параграфи 12 та 22, с. 185—196, 375—376.

вернуться

276

Ціцерон, Нові академічні книги, І, 5, 19.

1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 ... 151
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)