Азартні ігри з долею

Але всупереч усьому, Тюдор вирішив (незважаючи на те, чи вдалось поліції «витягти» інформацію чи ні) і собі допитати охоронців на готельному парковищі; аби переконатися, що більше там нічого не можна дізнатися. Після цього він займеться тим, що може дати результат: поїхати в Осієк. Оскільки Ретель там був, Тюдор мусить знайти когось, хто може це підтвердити: солдати, з якими він дружив, офіціант у ресторані, де він харчувався, продавець, в якого він купував цигарки та газети, будь-хто. Серафін же не міг перекинутись невидимкою. Одне слово, він не зупиниться, доки між даними, які він дізнається, не зможе встановити рівноваги між усіма «за» і «проти».

Оскільки професор сьогодні вже натомився, то попрощався з Лендичем і поїхав автобусом до Дубровника, а звідти — відразу додому, бо вирішив: перш ніж далі розслідувати, спершу треба добряче відпочити. Доплентавшись до квартири, він одразу ж впав на ліжко, навіть не роздягнувшись, і поринув у роздуми. Він запитував себе: чому він настільки глибоко переймається Ретелем? І чому для нього настільки важливо встановити рівновагу між звинувачуванням і виправданням? Чесно кажучи, він переконав себе в тому, що об’єктивна істина зможе випливти на поверхню, а разом з нею і правда, якщо весь наш світ влаштований за певним розумним принципом. Але чи було це справжньою причиною? І чи, стверджуючи так, він не лицемірить перед самим собою? Звичайно, він набагато більше сумнівався, аніж вірив у те, що таке начало взагалі існує; а досвід його навчив, що в таких схожих ситуаціях, які траплялися з ним у минулому, ніколи не закінчувалося так, як він очікував. Кажучи відверто, він постійно після ознайомлення із законом Юма (який стверджував: що за тих самих обставин мільйон разів нічого не станеться, проте це не могло бути гарантією, що вже завтра щось трапиться) над ним задумувався, але тепер йому це здавалося абсолютно раціональною конструкцією, якою сам перед собою намагався приховати те, що його насправді цікавило і що він дійсно хотів дізнатися. А це значить, що насправді він хотів звільнити Ретеля; хотів, щоб той не виявився винним. Коли людина опинається наодинці із супротивником, вона не може бути абсолютно нейтральною; мусить бути машиною, але аж ніяк не людиною. Нейтралітет — це щось таке, у чому ми невпинно намагаємось себе переконати, ніяк не бажаючи змиритися з тим, що кожна людина, хай і підсвідомо, вже поставлена на чийсь бік, хоча ми самі собі в цьому не хочемо зізнатися. Можливо, це є тією причиною, через яку істинна природа речей від нас завжди прихована.