Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- А це добре чи погано?
- Найкраще, коли астрал золотистий. Сова була трохи продимлена, але це не так вже й погано.
- А що в будинку є астрального?
- Нічого. Але тут погана аура. Ми це відчуваємо.
- А чи можна такого навчитися?
- Так, якщо у вас є якісь надприродні можливості. Але коли настане ера Водолія, то все стане набагато легше. Уже сьогодні наші можливості збільшуються з року в рік. Наприклад, стало легше дивитися в майбутнє.
- Так все можна побачити?
- Ні, лише такі деталі, які прямо пов'язані з предметом, який сам є провідником.
- Мабуть, колись в майбутньому хтось винайде машину часу.
- Це неможливо як з фізичної, так і логічної точки зору, -авторитетно запротестував шеф екзорцистів-професіона-лів. - Час не підвладний нікому! Хоча будуть з'являтися такі комбінатори на зразок Якуба Вендровича, які будуть переконувати в протилежному. Вони будуть стверджувати, що отримують електроенергію з підігрітої свічкою підкови і мають вічний двигун в своєму гаражі. Шахраїв не бракує, тому ми намагаємося докладно задокументувати кожний випадок. У нас є рекомендаційні листи від сорока осіб, котрим ми допомогли. Ми Вас також попросимо короткий опис наших можливостей... - тут шеф прикусив язика. - Якщо, звичайно, вийдемо звідси живими, - додав.
У темряві дорога тягнулася світлою смугою по землі. Добре, що був повний місяць. Наступна станція. Рука намацала в кишені пусте дно. «Скільки там ще до Варшави? Це вже Отвоцьк». Якуб зіскочив з коня. Витяг із другої кишені останніх п'ять рублів і віддав їх разом із рогом. Перевірив час. Залишалося лише дві години. Для просвітління розуму Вендрович потягнув солідний ковток спирту. Доторкнувся до годинника і почав крутитися. Після десятого повороту відкрив очі. Знову повернувся в кінець двадцятого століття, весь у своєму звичному обідраному одязі, посеред саду якогось будинку. Будинок охороняла собака, яка вискочила з темряви на Якуба.
Якуб замахнувся в повітрі петлею з велосипедного ланцюга. Вже за мить тварина моталася, мов рибина, піймана на гачок. Екзорцист уявив собі змагання з метання молота і крут-[
; нувся навколо себе кілька разів. Собака скавунчав, кружляю-; чи в повітрі, як на каруселі, після чого й зовсім замовк. Якуб * взяв здобич під руку і переліз через паркан. Вендрович потрапив таким чином на платформу залізнодорожного вокзалу. Зняв петлю і поклав песика на пероні. Хай живе. Не носитися ж йому через усе місто з мертвим псом. І тут собака очуняв, відкрив очі і загарчав на Якуба. А Якуб і собі загарчав у відповідь. Собака приготувався до стрибка, націлившись вчепитися прямісінько в горло.
- Навіть і не пробуй, - сказав екзорцист.
Той спробував. Якуб копнув його дірявим чоботом і пригрозив ланцюгом у лівій руці. В ту ж хвилину на станцію прибув поїзд. Вже за мить собака залишився сам на пероні. І, здається, він був задоволений через це.
Джин вже майже повністю зматеріалізувався. Несподівано хтось ззовні натиснув на дверну ручку. Двері розчинилися, але щойно гість зайшов до кімнати, відразу ж захлопнулись. Дідок був одягнений в протерту чорну куртку солдата СС і спортивні штани маде ін Чіна. На ногах мав гумові чоботи з вивернутою халявою, залатані і підв'язані дротом.
- Шо за холера? - рознервувався Якуб Вендрович, шарпаючи за дверну ручку.
Килим обліпив йому руку і вже почав кусати, після чого почорнів і впав на підлогу. Процент алкоголю в крові Вендровича виявився занадто сильним для духа. Якуб зробив крок вперед і спіткнувся об щось, що, власне, матеріалізувалося на підлозі.
- От, курваІШо ви тут за дитячий садок розвели?! - матюк-нувся і вліпив декілька хороших копняків арабському джину. -Це, иіобти мені, падла, більше ніг не підставляв, - пригрозив.
Якуб підійшов до групи скулених і переляканих людей, які сиділи в кутку кімнати.
- А ви чого? Обкурилися?
- Пан Вендрович? - обережно перепитав шеф екзорцис-
тів.
- Хто-хто? Дід Піхто! А хто ж іще?! Це ж ви мене той, як там його, ну, по телепатії викликали?
Від новоприбулого гостя несло перегаром і таким смородом чогось перекислого, давно непраних шкарпеток і потом загнаних коней, що несила було витерпіти.