Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Ні краплини...
- Як це?! Жодної краплі?! - здивувався Бірський. - Якуб, ти чого? Ти що до клубу тверезників записався, чи що?!
- Саме так, - пояснив із почуттям гордості самогонщик. -А що, не можна?
- Ну, має ж бути тут хоч декілька пляшок, - дільничний звернувся до підданих. - В доносі чітко зазначено, що вчора Якуб Вендрович пропустив через дистилятор п'ять столітрових бочок браги.
Якуб занотував в своєму надійному органайзері під черепною коробкою, що хтось знову написав на нього донос, до того ж із помилками. Бірський стояв і вслухався.
- Цить! - закомандував.
Поліцейські перестали простукувати стіни і розбирати піч.
- Виключіть хтось це прокляте радіо!
Радіо виключили. В нічній тиші всі почули дивне булькання.
- Що це? - Бірський строго запитав Якуба.
Вендрович лише звів плечима.
- Звук іде з-під підлоги! - сказав Ровіцький, приклавши вухо до глиняної підлоги. - Якубовський, збігай до УАЗика за ломом і киркою...
- А чи не здається Вам, що Ви перебільшуєте? - не на жарт захвилювався Якуб.
- Та помовч уже, дідуля. Якщо треба буде, то ми твою хатину по дощинці розберемо.
- А ручки ваші не попухнуть?
Якубовський повернувся з чотирма кирками в руках. Вмить в підлозі провиднілася непогана діра. Звуки булькотін-ня стихли.
- Там дошки, - прозвітував з тієї діри голос Ровіцького, -схоже на вхід до підвалу.
- Розвалити!
Розвалили.
- Під дошками знайшли цистерну викладену плиткою, -доповів аспірант.
- Об'єм на літрів триста, не менше. Чути спиртом, хоч і суха. Все, що там було, витекло в ту дірку на дні.
Якуб вийшов на ґанок. Глибоко вдихнув прохолодне свіже нічне повітря. Краєм вуха підловив, як всередині дому кричить роздратований Бірський.
- Розвалити ту бетонну підлогу, хай йому... і копайте вслід за каналом! Закладаюся, що там у підлозі в нього ще одна цистерна. Ось бачите, тут видно навіть пробку, а шнурок веде прямо до важеля за ліжком. От паразит, напевно спустив весь самогон як тільки ми почали стукати в двері.
Бірський вийшов на ґанок і став поруч із Якубом. Впевнено закурив сигарету.
- Ну що, добігався? Знову три роки відсидиш, - сказав із сарказмом, не приховуючи задоволення.
- За що? - здивувався Якуб.
- А за самогон. Така цистерна...
- За сам лише запах самогону в півниці? В тебе немає шансів мене посадити.
- Нічого-нічого, докази будуть. Хлопці зараз докопаються і до другої цистерни. Краще випив би на майбутнє, бо наступні три роки...
Якуб звів плечі:
- Я подам на Вас за нелегальне вторгнення, вандалізм у моєму домі. А другої цистерни просто не існує. Це аварійний спуск. Ви ніколи його не знайдете...
-Ти... нас... будеш звинувачувати? - здивувався Бірський. Затягнувся разок і потім одним відпрацьованим рухом пальців вистрілив недопалок у темряву.
- Стій! Куди?! - викрикнув Якуб, але вже було пізно. Недопалок потрапив прямо в колодязь. Приголомшливий
вибух поставив на ноги мешканців трьох найближчих сіл. Колодязь на подвір'ї Якуба сіяв блакитним полум'ям тридцятиметрової висоти, що нагадувало горючі нафтові родовища в Кувейті.
Поліцейські повискакували з дому.
- Капітане, що Ви зробили?! - завив Ровіцький.
Бірський, оглушений вибухом, лежав на землі і вдивлявся
в небо.
- Так як Ваш шеф щойно спалив головний доказ, - сказав змученим голосом Якуб, - то може б Ви, того, пішли б вже собі. Мені з самого ранку пшеницю сіяти, виспатися ще треба.
Полум'я в колодязі догоряло.
Крапля відбілювача АСЕ потрапила до пляшки з денатуратом. Якуб Вендрович, задумавшись, глянув на процеси, які відбувалися в пляшці й посміхнувся, після чого випустив тим же шляхом ще одну каплю з пипетки. Фіолетовий барвник повільно зникав. Уста екзорциста сформували непідробну тріумфальну усмішку.
Біль з'явився раптово. Якуб зойкнув і копнув у конвульсії відро з кормом для свиней, яке в свою чергу відбилося від підлоги і покотилося, розливаючи вміст на своєму шляху. Далі його самого кидало по стінах і стелі, і це так, що весь дім трясся. Безнадійно борючись із наростаючим безсиллям, Якубу все ж вдалося застосувати ментальну блокаду. І вдалося це йому лише в останню мить, позаяк після цього пронісся ще один невидимий удар із ще більшою руйнівною силою. Банки і глиняний посуд, що стояли на полицях розсипалися на друзки. Одночасно повилітало скло з шибок, а єдина лампочка, яка висіла на стелі яскраво запалала і луснула. Вогонь у печі згас. Самого ж Якуба прокрутило декілька разів навколо осі, після чого викинуло на подвір'я прямо через стіну, яка стояла на дорозі. На щастя, балки в цьому місці були вже трохи прогнившими.