Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
У кутку хліва він змайстрував манеж, в якому стабільно росли і поправлялися два поросяти Якуба - Котлета і Відбивна. Якуб сам придумав ці імена, чим дуже гордився. Він, як звичайно, підійшов до бар'єру манежу і перевернув відро, цілячись прямо в корито. Після чого трапилося щось непередбачуване,
і то таке, що відро уже втретє випало з рук. Відбивна подивилася на господаря і промовила людським голосом:
- Ти, того, Вендровичу, нам з тобою треба обговорити деякі важливі питання.
Звичайно, що в житті Якуба траплялися моменти, коли він чув голоси й діалоги тварин, але, як правило, в таких випадках він був п'яний і сприймав таку аномалію, як невід'ємний атрибут білої гарячки. Галюцинації та не більше. Але зараз Якуб був тверезий і навіть не було натяку на похмілля. А це означає, що вся ця містика відбувалася насправді.
- Чого хочеш, свиня? - запитав...
Він постарався, щоб це звернення «свиня» прозвучало презирливо і, здається, йому це вдалося.
- У нас до тебе є декілька запитань екзистенційного характеру, - сказала Котлета.
Якуб не любив обговорень, особливо з худобою в хліву.
-1 чого вам? - запитав майже ввічливо.
- Отже, так. Ми не згодні з умовами нашого утримання, а наш раціон взагалі в жодні рамки не входить, - заявила Котлета.
- До того ж нас цікавить, чому в нас такі дивні імена? -вставила і своїх п'ять копійок Відбивна.
- А за незаконну кастрацію три місяці тому вимагаємо відшкодування... фінансового.
- От худоба! - все що міг відповісти Якуб, після чого просто вилетів із хліва, захлопнув за собою двері і підпер їх дошкою. Присів на землю і витер шапкою піт з чола.
- Чорт зна що! - сказав сам до себе. -1 захотілося на старості літ оте господарство розводити!
Була середа. А це значить - базарний день. Ось уже сімдесят років Якуб проводив цей день в барі. Через останні події Вендрович вирішив, що і надалі не варто зраджувати цій традиції.
Якуб Вендрович йде через зруйноване село. Люди уникають його погляду і розступаються на дорозі. Від будинків залишилися тільки цегла і дерева. Головне, що залишилось - життя - воно безцінне, воно ж одне. Кожен, ховаючись серед руїн своїх хат, як перед сповіддю, задає питання своїй совісті, чим згрішив останнім часом. Річ в тім, що Якуб ніколи першим не нападав, завжди мала бути якась вагома причина для цього.
Екзорцист спіткнувся об залишок дерев'яної балки, яка перегородила йому дорогу і аж прокинувся з роздумів. Зупинився і роззирнувся навколо. Ще добру хвилину медитував перед навколишнім хаосом.
- От холера! То, виходить, я землетрус пропустив чи що?
- здивувався.
Світало. Якуб приплентався додому. Як завжди повернувся з місцевої корчми в стані глибого сп'яніння, як то кажуть, до чортиків. Але, незважаючи на свій стан, в нього все ж було почуття відповідальності за братів наших менших. І Якуб, як істинний цар природи, вирішив, що не залежно від того, чи говорять його свині, і взагалі, що вони там говорять, а на ніч лягати спати голодними - це не добре. Немов уві сні взяв до рук відро, наповнив його всякою всячиною і заніс у хлів. Відкрив двері і його осліпив спалах світла всередині, де тихо шумів мотор агрегата. Одна з лампочок у кутку освічувала Котлету, яка тримала в копитці олівець і малювала на побіленій стіні ескіз якогось складного технічного малюнка.
- О! Якуб прийшов! - втішилося порося. - А в тебе часом не знайдеться півлітри бензину? Потім повернемо...
Екзорцист завжди був радий допомогти знайомим, тому спокійно пішов у конюшню, де в нього стояв трофейний мотоцикл. Оскільки Якуб не зміг спустити з нього бензин, то прикотив мотоцикл у хлів.
- Самі собі зіллєте, - сказав.
- О, мотор з більшою потужністю, - зраділа Відбивна. - То тепер ми зможемо зробити само...
- Тс-с... - заспокоїло його друге порося. - Потім...
- Може, ще щось Вам треба? - запитав Якуб. - Бо я вже йду спати.
- Нє, нічого, - заспокоїла його худоба. - Йди вже спати, відпочивай...
Якуб прокинувся посеред ночі і пригадав собі, як крізь туман, що на ринку, бачив жінку, яка купувала курчат. Але тільки чорних.
- Чари, - пробурмотів сам до себе.
Сповз із ліжка і поволікся до кухні. Поставив на газ велику каструлю з водою. Витяг із банки жменю сушених мухоморів, додав розтертий кінський гній, вирвав кілька своїх сивих волосин і довів суміш до кипіння. Виніс каструлю перед будинком і вималював відваром спеціальний магічний знак.