Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Потори ще раз, будь ласка, - попросила.
Привид дівчини знову щось сказав і зник.
- Що вона сказала? - запитав шеф.
- Ми в пастці. Нам звідси не вибратися. Те, що живе в килимі живиться нашим розумом і набирається сил. Тут, всередині, ми безсилі проти його закляття і замків. Але ззовні вони безсилі, і там - цілком можливо... От тільки ми маємо лише дванадцять годин на все. Потім ВОНО нас проковтне.
- Холера, цього можна було й сподіватись. Коли прийдуть Ваші працівники в цех? - шеф запитав у Скорлінського.
- Зараз п'ятниця, вечір. Лише в понеділок зранку.
Юзеф підійшов до телефона і взяв слухавку. З її обидвох кінців вистрілили іскри і зайнялось полум'я. Він відразу поклав її на місце.
- Це дуже серйозно? - запитав Павел.
- Серйозніше, а головне, гірше не буває.
- Як не буває, - заперечила дівчина. - А пам'ятаєш, як Міха-ла втягнуло в анклаву? Його там так перемолотило і викрутило перш ніж він повернувся...
- Фізична смерть мене не лякає, - сказав шеф екзорцистів,
- але ті всі диявольські витівки з поїданням душі... Нам варто придумати, що робити, і якнайшвидше. Якщо нам вдасться втекти, тоді з'являться якісь шанси вижити. Але це процентів десять. Може, демон не буде нас переслідувати.
- Буде, - похмуро відповів Юзеф. - Скоріш за все він відчуває голод за останні століття, і то таки добрячий. Ви ж бачили, як він мене схопив, навіть амулет А-Дагон-Вохта не допоміг.
- На дверях і вікнах закляття. Потрібно спробувати через стіну, - запропонував шеф. - У нас є шаблі. Будемо рубати...
Мала ймовірність, - сказав Павел. - Тут все ще з довоєнної цегли, до того ж у три ряди.
- Альтернатива - нічого не робити.
- Якщо в нас немає інших варіантів, тоді мої шаблі до ваших послуг.
Шеф зняв одну з шабель зі стіни. Витягнув з піхви, але виявилося, що шабля була наскрізь покрита корозією.
- Це сталося досить недавно, - сказав. - Коли ви останній раз перевіряли їх?
- Нічого не розумію. Я щотижня їх полірую і натираю олією. Це ж неможливо, щоб так за один тиждень...
Малґожата витягла з чемодана брикет схожий на пластилін.
- Підірвемо цю диру пластидом, - запропонувала.
- Але це ж не зовсім легально, - розпереживався підприємець, - крім того, я цей будинок орендую.
Всі троє професіоналів важко зітхнули. Дівчина вже прикріпила котушку вибухівки до стіни, за якою був коридор і протягнула два довгих кабеля.
- Всі на підлогу, закрийте вуха, заплющте очі і відкрийте рот, - порадив шеф.
Сам забрав у неї кабелі і прикрутив їх до пальника. Потім ліг за диваном і натиснув на кнопку. Вибух був надзвичайної сили. Лампа під стелею захиталася, але на щастя не впала. Але меблі потрощило і розкидало по всіх кутах кімнати. А на стіні не було навіть подряпини. Скло на вікнах, вкрите клаптями килима, теж лишилось неушкодженим.
- Холера, - вирвалося в Павла, - нам кінець.
- Ні, ще не все так погано, - заспокоїв сивий шеф. - Спробуємо нав'язати телепатичний контакт. Для цього нам потрібно зібрати наші сили і сісти в коло.
Посередині кімнати щось почало вилазити з килима. Це було схоже на зітканий з диму фрактал.
- Коли це щось зматеріалізується, тоді проковтне нас усіх по черзі, - спокійно сказав Юзеф. - Поки що він ще заслабкий, а ми ще щось можемо.
На підлозі щось буркнуло у відповідь. Всі четверо присіли подалі від килима і взялися за руки. Малґожата закрила очі, всі інші повторили за нею. Павел відразу відчув, як щось пронизує його розум. Відчуття були неприємні, хоча дієві. Павел сконцентрувався і дозволив телепатам замкнути повне коло контакту. Це помітно роздратувало джина, який, власне, виростав із підлоги.
л
Був святковий день. Якуб пропивав чесно зароблений гонорар за участь у програмі. В корчмі зібралося, мабуть, все село. Всі його вітали, що стільки важливого і наболілого вдалося розказати на весь милий край. Зрозуміло, що кожен із присутніх вважав за святий обов'язок випити з такою відомою людиною, як Якуб Вендрович. Стрілка годинника наближалася до десятої вечора. Більшість з компанії втратила відчуття реальності, деякі вже валялися під столом. Це сталося неочікува-но. Єдина лампочка, яка освітлювала приміщення захиталася і почала миготіти.
Якуб перестав вливати в себе наступний бокал пива «Перла». Одинадцять попередньо випитих забуркотіли в його нутрощах.
- Шо? - коротко і чітко запитав Семен. - Перебрав?
Якуб перевернувся і полетів разом із кріслом вниз на землю, але не долетів. Дванадцять сантиметрів від підлоги крісло несподівано зависло в позиції, яку було неможливо пояснити за допомогою законів фізики.