Куди залітають лиш орли
- Автор: Маклин Алистер
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Максим Стріха
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Куди залітають лиш орли». Краткое содержание книги:
— Спаліть. Кожен аркушик окремо.
— Кожен аркуш окремо? Увесь? — На життєрадісному обличчі Шаффера був написаний щирий подив. — Він вам більше не знадобиться?
Сміт похитав головою й почав настроювати рацію.
В оперативній залі на Вайтхоллі вогонь у каміні мав вигляд значно привабливіший — соснові поліна затишно потріскували, полум'я весело палахкотіло. Та й двоє чоловіків, що сиділи біля каміна, були багато спокійніші, ніж ті двоє біля майже погаслої грубки в Баварських Альпах. Адмірал Ролланд та полковник Вайат-Тернер із напівзаплющеними очима, здавалося, дрімали. Але вони вмить попрокидалися з цього напівсну й попідхоплювалися на ноги, коли з приймача в протилежному кутку кімнати, де сидів оператор у цивільному, пролунав довгожданий сигнал.
— Бродсворд викликає Денні Боя. — Голос був ледве чутний, але досить чіткий. — Бродсворд викликає Денні Боя. Ви мене чуєте? Прийом.
Оператор відповів у мікрофон:
— Ми чуємо вас. Прийом.
— Шифровка. Ви готові? Прийом.
— Готові. Прийом…
Ролланд та Вайат-Тернер уже стояли за спиною в оператора, втупившись очима в олівець у його руці. На папір швидко лягали ряди багатозначних чисел з ефіру. Невдовзі донесення було готове: «ТОРРЕНС-СМІТА ВБИТО. ТОМАСА КРІСТІАНСЕНА КАРРАЧОЛУ СХОПЛЕНО».
Наче за сигналом, Ролланд і Вайат-Тернер відвели очі від паперу й зустрілися поглядами. Обличчя їхні враз спохмурніли. А олівець писав далі:
«ВОРОГ ВВАЖАЄ ШАФФЕРА Й МЕНЕ МЕРТВИМИ. СПРОБУЄМО ПРОНИКНУТИ ДО ЗАМКУ ПРОТЯГОМ ГОДИНИ. ПРОСИМО ПІДГОТУВАТИ ТРАНСПОРТ ЧЕРЕЗ ДЕВ'ЯНОСТО ХВИЛИН. ПРИЙОМ».
Адмірал Ролланд вихопив в оператора мікрофон.
— Бродсворде! Бродсворде! Ви впізнаєте мене, Бродсворде?
— Я впізнаю вас, сер.
— Виходьте з гри, Бродсворде! Негайно припиніть операцію! Рятуйте себе! Прийом.
— Ви, певно, жартуєте. — Ці слова було промовлено дуже повільно, з паузами. — Прийом.
— Ви чули мене. — Тепер Ролланд говорив так само повільно. — Ви чули мене. Це був наказ, Бродсворде.
— Мері вже там, усередині. Кінець передачі.
Приймач замовк.
— Він вийшов з ефіру, сер, — спокійно сказав оператор.
— Він вийшов… — машинально повторив Ролланд. — Боже мій, він поліз туди…
Полковник Вайат-Тернер повернувся до каміна й важко опустивсь у крісло. Як на такого великого й міцного чоловіка, то він тепер мав вигляд на диво згорбленого й пригніченого. Адмірал сів у сусіднє крісло.
— Це все моя вина. — Голос у полковника був ледве чутний. — Все це моя вина…
— Ми зробили все, що могли. Це не ваша вина, полковнику. Ідея була моя. — Він похмуро дивився на вогонь. — А тепер, на додачу до всього, ще й це…
— Це — найгірший наш день, — повільно промовив Вайат-Тернер. — Найгірший за увесь час. Можливо, я вже застарий…
— Можливо, ми обидва застарі… — Ролланд почав загинати пальці на лівій руці: — У ставці головнокомандувача в Портсмуті спрацювала сигналізація, але не виявлено жодної пропажі.
— Атож, не взяли нічого, — погодився Вайат-Тернер, — але контрольні пластинки показали, що зроблено фотокопії.
— По-друге, Саутгемптон. Зникли дублікати графіків морських вантажних перевезень. По-третє, Плімут. Виведено з ладу систему сигналізації військово-морської ставки. Невідомо, навіщо це.
— Але здогадатися можна.
— Здогадатися можна. Далі, Дувр. Зникла копія частини плану для Малберрі-Харбор. Помилка? Недбалість? Про це ми ніколи не дізнаємося. По-п'яте, зник сержант з охорони штабу в Бредлі. Це може означати будь-що.
— Атож, будь-що. Але всі документи про пересування частин за планом «Омаха-біч» зберігаються там.
— 1 останнє: сім сьогоднішніх рапортів від наших агентів. З Франції, Бельгії, Нідерландів. З них чотири — вочевидь фальшиві, а решту три не можна перевірити.
Якийсь час стояла важка тиша. Нарешті її урвав голос Вайат-Тернера:
— Коли досі й були сумніви, то тепер ми їх не маємо. — Він говорив, не підводячи голови, тупо дивлячись на вогонь. — Німці знають майже про все, що тут діється, а ми не знаємо майже нічого, що діється на континенті. А на додачу — ще й Сміт з його людьми.
— Ще й Сміт з його людьми, — повторив Ролланд. — Їх уже можна викреслити із списків.
Вайат-Тернер заговорив дуже тихо — так, щоб не почув оператор у кутку кімнати:
— А операція «Оверлорд», сер?
— Операція «Оверлорд»? — пробурмотів Ролланд. — Так, її також можна викреслити з планів.