Любові полум’я

— Отче, але якщо Господь хотів, щоб ми покохали раз і назавжди, то чому не створив нас такими, як кити чи лебеді, або навіть вовки? — несподівано для самої себе запитала Віола. — Вони аж до скону залишаються у своїй парі.

Очі старенького ковзнули по її обличчю. Він тяжко видихнув і сказав скрушно:

— Не на усі запитання є відповіді, дитино моя. Існують і такі речі, які повинні залишатися незрозумілими і таємними для людини. Отже, таким був Божий замисел. Божі заповіді не обговорюються. Їм потрібно слідувати і усе. Для збереження кохання, задля якого двійко людей вирішують побратися, Бог дає святе таїнство, шлюб — таку собі своєрідну інструкцію. Навіть постриг у монахи є лише обрядом, а не таїнством. Отже, шлюб — священний. Коли ми купуємо якийсь побутовий прилад додому, то до нього завжди прикладається інструкція. І ще нікому не спадало на думку варити борщ в електрочайнику, правда ж?! Так і для подружжя даються цінні вказівки, які не можна порушувати, щоб не зруйнувати того, що освячено. А ми забуваємо про те, що собі обіцяли, про що не дбали і дивуємося потім, що у нас нічого не виходить… Людина приходить у світ, щоб навчитися любити. Відділена часточка від Всемогутнього усе своє мирське життя прагне повернутися назад до цілого, до тієї всеохоплюючої і нескінченної любові. Але постійно спотикаючись до тієї першої стадії тілесної любові, вона не може того здійснити. Вона постійно грузне у плотських втіхах, не дозріваючи до наступного кола. Так неможливо досягнути Бога і отримати гармонію і спокій у душі. Шлюб — то є велика праця. То є своєрідний банк, куди ми кладемо свої добрі вчинки і духовну любов один до одного. І якщо там з’явилася нестача від когось одного, то інший мусить то надолужувати і спонукати свою половину до подальших вкладів на спільне добро для вас і ваших дітей…