А листя падають...

Як тебе покохав, Синій іній упав - Як кохання пізнав. Не виніть ви її, Люди добрі, простіть, Не виніть ви її І мене не виніть. Ходить, бродить журба, Ходить, бродить, кричить, Ходить, бродить журба, Тільки серце мовчить. Мабуть в тому життя, Що його не збагнуть, Мабуть в тому життя - Як не знаєш, як буть. Мабуть в тому життя - Як твій розум бурлить, Холи хочеться вам Ще любить і любить. 21.10.1982 р. ДЖЕРЕЛА ПРИСТРАСТІ Передімною ти завжди, Як цвіт над річкою калини, Як швидкохідні поїзди, Що мчать через поля й долини. Як я давно засумував За джерельцями пристрасті, З яких я вічну ніжність брав, Як молодість із вічності. 25.11.1982 р. НЕ ЖУРИСЬ, БЕРІЗОНЬКО Не журись, берізонько, Ось прийде весна, Задимиться хмарками Без і бузина. Запалає полум'ям Груша лісова І війне тим полум'ям По полях, гаях. Пустять мальви стріли, Зацвіте будяк, А в садку під вікнами Запалає мак. Засміється полум'ям Золотий ріпак І почне вибрикувать Під ліском гопак. Зіроньки-кульбаби - Пишні і малі З див поприсідають Низько до землі. Будуть шепотіти Верби повногруді І манить прохожих Веснами дихнути. Не журись, берізонько, І не будь сумна, Ще й до тебе прийде Чарівна весна. Будеш ще пишатися, З квітами шептать, Й грудоньками-вітами Поле чарувать. 25.10.1982 р. ЯКБИ Я ЗНАВ Крізь всі перепони і труби До тебе приїду, прорвусь, Аби тільки знав, що кохаєш, Аби тільки знав, що зійдусь. Будь тричі в житті ти повія, Будь тричі заміжня, чи так... Бо ти моя радість і мрія, Хоч знаю, що скажуть - чудак. І хай з неба падають гори, І Боги метають громи: Пройду перед ними я гордо, Щоб знав, що разом будем ми. Хай люди що хочуть говорять: Мені на їх плітки - начхать. І самі високії гори Не в змозі мені помішать. За тебе, як звір перед смертю Піду на таран на стрільця, Аби доторкнутись до тебе, Щоб славити разом Творця. Крізь мідні труби і крізь дим Прийду до тебе молодим, Прийду, щоб радувать і жить, Прийду, кохана, щоб любить! 5.1.1982 р. Я ТЕБЕ БЕРІГ Я тебе беріг для щастя, Для кохання, для душі, Я тебе беріг, як свято В заметілі і дощі. Я беріг тебе, як мрію, Як святиню із святинь, Я беріг, немов надію, Як добро весільних скринь. Я беріг тебе для себе, Для майбутньої сім'ї - Як найкращий витвір неба, Як найкращий цвіт гаїв. 5.1.1982 р. О, ДОЛЕ! Ти у мене вкрала спокій А мені дала любов, Й з того часу, ніби злодій Жить не можу без дібров. О, моя ти доле люта, Ну нащо така любов, У якій одна отрута, Що аж скручується кров? Ну навіщо людям муки Й безкінечна тріпотня? Краще б вже вернула спокій, А любов собі взяла. 30.10.1982 р. ПЕРЕПОЛОХ У ЛІСІ Наполохані берізки Біля озера стоять, Де веселі сироїжки, Озираючись тремтять. Дуб на спину похилився І хіхікає з сосни, Що вона свій ніс задерла І заснула до весни. Клен нахально навалився На калину через тин, На рум'янець задивився І забувсь про карантин. Туя гордо подивилась На оті всі чудеса, І, тихенько позіхнувши, Задивилась в небеса. 29.10. 1982 р. РАДІЙ, ЩО ЖИВЕШ День прожила й радій, небого, Що ще живеш ти слава Богу! 30.5.2005 р. ЗАПОВІТ Як помру я, друзі, То мою могилу Викопайте в лузі, Та ж не плачте, милі. Смійтесь і жартуйте, Як над полем грози, Ну кому, скажіть ви, Треба ваші сльози? На моїй могилі Посадіть дубочка, Щоб у літню спеку Вабив холодочком. Та і взимку буде, Певно, теж тепліше, А тому, як тільки... То й садіть хутчіше. Він мене листочками До весни зігріє Вже й тоді, як поле