Норвезькі народні казки
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Норвезькі народні казки». Краткое содержание книги:
Побачив це хлопець і накинув на нього вуздечку. Кінь став такий покірний, що можна було поганяти його лозиною. Він був теж буланий і такий схожий на Коня-велетня, що їх ніхто б не розрізнив.
Хлопець сів на приборканого коня і поїхав до королівського двору. Його кінь біг поряд без вуздечки. Приїхали вони, а король стоїть на ганку.
— Можете ви вгадати, котрий кінь здобутий, а котрий мій власний? — спитав його хлопець. — Коли не вгадаєте, то ваша дочка стане моєю.
Король обійшов коней з усіх боків, дивився і спереду, і ззаду, та обидва вони були однаковісінькі.
— Ні, — признався він, — не можу вгадати. І коли ти вже здобув моїй дочці такого гарного коня, я віддам її за тебе. Але спершу треба перевірити, чи справді так судилося. Вона двічі сховається від тебе, а потім двічі сховаєшся ти. І коли ти обидва рази знайдеш її, а вона тебе не знайде, то так судилося, вона стане твоєю дружиною.
— Такої умови в нас не було, — сказав хлопець. — Але я спробую, коли вже інакше не можна.
І королівна сховалася перший раз.
Вона обернулася в качку й попливла по ставку біля королівського двору. А хлопець подався до свого коня й запитав, де сховалася дівчина.
— Візьми рушницю, піди до ставка, націлься в качку, що там плаває, і королівна знайдеться, — сказав кінь.
Хлопець узяв рушницю й пішов до ставка.
— Я хочу підстрілити цю качку, — сказав він і почав цілитись у неї.
— Ні, ні, любий, не стріляй, це я! — вигукнула королівна.
Так хлопець знайшов її вперше.
Вдруге вона обернулась у буханець хліба і вмостилася серед інших чотирьох буханців на кухонному столі, таких однакових, що їх годі було розрізнити. Але хлопець пішов до свого коня й запитав, де сховалася королівна.
— Візьми гострого ножа і вдай, що хочеш відрізати собі шматок хліба з того буханця, який лежить на кухонному столі в короля третій ліворуч, тоді королівна знайдеться, — сказав кінь.
Хлопець пішов до кухні, взяв найбільшого ножа, знайшов третій буханець ліворуч на столі й замахнувся його різати.
— Хочу відрізати собі цілушку з цієї хлібини, — сказав він.
— Ні, ні, любий, не ріж, це я! — зойкнула королівна.
Так він знайшов її вдруге.
Тепер ховатися мав хлопець. Він попросив коня сховати його так, щоб королівна не знайшла. Першого разу кінь обернув хлопця в гедзя і сховав у свою ліву ніздрю. Королівна ходила навкруги, шукала, нишпорила в усіх закутках, хотіла підступити й до коня, але він кусався і бив копитами. Так вона й не знайшла хлопця.
— Я не можу тебе знайти, — сказала вона, — тож виходь сам зі свого сховку!
І хлопець відразу з’явився перед нею в стайні.
Вдруге кінь також навчив його, як сховатися. Хлопець обернувся в грудку землі й заліз під ногу коневі між копитом і підковою. Королівна скрізь його шукала, скрізь нишпорила, зайшла й до стайні. Цього разу кінь підпустив її до себе, вона всюди роздивлялася, але не могла заглянути під копито, бо кінь міцно стояв ногами. Так вона й не знайшла хлопця.
— Ну що ж, виходь сам, бо я не можу тебе знайти, — сказала королівна, і хлопець відразу з’явився перед нею в стайні.
— Тепер ти моя, — сказав він королівні. — Самі бачите, що так судилося, — звернувся він до короля.
— Авжеж, так судилося, — погодився король.
Невдовзі справили весілля. Хлопець сів на свого коня, а дівчина на свого і поїхали вінчатися. А на таких баских конях вони згаяли небагато часу на дорогу.
Мудра дівчина
Жив собі король, і було в нього багато синів, я добре й не знаю скільки. Але найменшому ніяк не сиділося вдома. Він усе поривався в світ, усе йому хотілося зазнати пригод. І так відпрошувався в батька, що той нарешті відпустив його.
Ішов королевич день, ішов два, натрапив на садибу велетня і найнявся до нього в найми. Вранці збирається велетень гнати на пашу свою худобу та й загадує королевичеві вичистити стайню.
— Як вичистиш, то й буде з тебе на сьогодні. Знай, що ти найнявся до доброго господаря, він тебе не замучить роботою. Але гляди, не заходь до кімнат поряд із тією, де ти цієї ночі спав. Бо як зайдеш, то заплатиш своїм життям.