Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Договір сформульовано так, наче б то його запропонувала чехословацька влада для можливости переходу чехословацьких військ в погоні за відділами УПА на територію СССР. Та з наведеної вище статті в словацькому "Часі" виходить недвозначно, що в дійсності йшло про щось протилежне, - про свободу переходу большевицьких військ НКВД на терен Чехословаччини, і що це практикувало НКВД вже три місяці до підписання договору. Договір з 1 січня 1946 р. мав бути тільки "залегалізуванням" большевицької інтервенції на терені ЧСР в майбутньому.
Та ні цей договір, ні фактичне перебрання большевиками переслідування рейдуючих відділів УПА на тереиі ЧСР не спинили рейдів УПА на Словаччину. І вже в квітні 1946 р. відділи УПА вирушають в новий рейд на Словаччину, цим разом під командуванням к-ра Мирона. Вони пройшли такими повітами: Гуменне, Брапов, Стропків, Межиляборці, Пряшів, Сабінов, Гірильтовці, де повстанці побували на передмістях самого міста, і підійшли аж до Кошиць. У зв'язку з цим рейдом на Словаччині було проголошено воєнний стан, а з Праги вислано для боротьби з відділами УПА окремі військові частини, з якими українські повстанці мали лише дві невеликі сутички. Словацьке населення і цим разом ставилось до рейдуючих частин дуже прихильно, а словацька поліція і навіть чеське військо виминали зустрічі з українськими повстанцями. Під час цього рейду відділи УПА відвідали 106 сіл, в тому числі 11 більших осередків, перевели 11 великих мітінгів з населенням, 40 гутірок, 69 розмов з представниками інтелігенції і взяли участь у 8 Богослуженнях. На одному з Богослужень в словацькій церкві на Великдень на всіх присутніх велике враження зробила пісня "Боже Великий, Творче Всесильний..." Розповсюджено багато літератури, поштою розіслано окремим особам, організаціям, установам та редакціям.
Про цей другий великий рейд УПА на Словаччину писала словацька преса знов широко і вже навіть в партійно-комуністичній пресі Словаччини стрічаємо серіозніший підхід до "історії т. зв. бандерівців". Братиславська газета "Бойовнік" з датою 1 червня 1946 р. писала:
"Нещодавно пробігла всі газети вістка, що східня Словаччина очищена і що на наших землях немає вже жадних груп бандерівців. В пресі з'явився ряд репортажів, які дали громадянству змогу зорієнтуватися щодо цілей цих озброєних формацій, які більше як рік по війні ведуть завзяті бої проти державної авторитетности польської і совєтської держав, а перед кількома місяцями намагалися вплинути на розвиток наших внугрішньополітичних відносин. Координованими операціями наша сухопутна армія цілком звільнила землі Республіки і сьогодні забезпечує її інтегральність. Стоїмо сьогодні поза небезпекою. Безвислідних акцій одиниць або менших груп немає чого боятися. Порядок, безпека для людини і її майна забезпечені, а армія готова здавити в зародку всякий крок, який змагав би до порушення цих цінностей". - Газета не закриває того факту, що загал словацького громадянства захоплений появою збройних відділів УПА і подає, що: "при появі озброєних бандерівських формацій, загальновідомих під назвою УПА - Українська Повстанська Армія постало найбільше питань про її сучасну діяльність, завдання, політичну спрямованість та про спроможність їхнього діяння".
Про пізніші рейди відділів УПА, про рейди в Прусію 1947 і 48 рр. рейди в Західню Німеччину 1947 р., рейд в Румунію 1949 р.. згадаємо при розгляді даного періоду.
6. БОЛЬШЕВИКИ СКИДАЮТЬ МАСКУ
Большевицькі хитрощі з амнестіею та зверненням до бійців УПА закінчилися так само невдачею, як і великі облави. Удавання "зміни курсу в СССР в національному питанні" та злагіднення большевицького режиму не помогло обманути українських повстанців і спонукати до капітуляції. Українці аж надто добре пізнали вже московських большевиків із усіми їх єхидними підступами. І тому, відповіддю українських повстанців на большевицьку амнестію та п'ятикратні звернення "уряду УССР" було, як ми бачили, - посилення збройної боротьби та поширення протибольшевицької пропаганди на території новопоневолених сусідів.
Додатковим ударом для большевиків було те, що бійці Червоної Армії, серед яких масово поширювано літературу УПА, піддавались освідомлюючій протибольшевицькій пропаганді і ставили тихий, але очевидний спротив, коли їх посилано в бій, проти УПА. Так, наприклад, коли по закінченні німецько-большевицької війни в бій проти УПА було вислано "ІV-ту Армію Українського фронту ЧА", вона відмовилася вести боротьбу з українськими повстанцями, частини ЧА займали позиції з очевидним припізненням, вночі "не бачили" повстанців і дозволяли без будь-яких боїв переходити відділам УПА, що виривались з окруження, поміж застави перстеня ЧА і щойно ранком здобували порожній ліс, - так що командування ЧА на вимогу НКВД поспішно стягнуло ті частини ЧА і перекинуло їх на Далекий Схід. (У краєвих матеріялах українського підпілля занотовано багато зударів з того часу бійців ЧА з представниками НКВД, які розгравались на очах населення).
Тому то НКВД скидає з себе маску і вводить у боротьбі з УПА та українським підпіллям всі свої методи безоглядного, дикого терору, до подробиць розпрацьованого теоретично та випробуваного московськими катами за чверть стсоліття їхніх терористичних оргій.
Основні акції НКВД проти українського руху спротиву це: 1. Творення випадових баз; 2. Перепис населення; 3. Бльокада; 4. Родинна і маєткова відповідальність; 5. Публичні катування; 6. Агентура й провокація.
Три перші методи це, так сказати б, підготова, вступ; три останні - властиві засоби терору.
Творення випадових баз НКВД починається вже весною 1945 р.: в різних місцевостях, звичайно кругом лісових масивів, де, на думку НКВД могли перебувати відділи УПА, закладають большевики оподалік осель уфортифіковані "випадові точки" НКВД з залогою 100-200 енкаведистів. Зброю й амуніцію для "точок" доставлювано ніччю; назовні залога випадових точок, яка ходила в цивільному одіжі, виступала як робітники-фахівці, які, нібито, обсліджують ліси для вирубу й вивозу дерева.
Завданням випадових точок було:
- вести безперервне обсліджування лісу й довколишніх сіл;
- контролювати шляхи зі сіл до лісу й не допускати довозу харчів до повстанських відділів;
- непокоїти малими акціями повстанців у лісі;
- облавами й наскоками тероризувати населення.
Поліквідовані залоги випадових точок замінює НКВД новими і збільшує кількість таких точок в травні 1945р.
Перепис населення переводили большевики в січні й лютому 1945 р. нібито як нормально практиковану в усіх країнах світу конскрипцію. Та спосіб переводження того перепису свідчив про те, що большевики вжили його в цьому випадку як засіб виловлювання "чужого" елементу, тобто членів українського підпілля, які в зв'язку з боротьбою мусіли перебувати від часу до часу в несвоїй околиці. Реєстрація була з правила пов'язана з облавами; крім цього характеристичне, що до реєстрації було зобов'язане тільки населення у віці понад 14 літ.
Після цих двох приходить зимою 1945-46 рр. третій "вступний" засіб: бльокада "заражених" повстанцями територій. В часі 10-20 січня 1946 р. по всіх селах західньої України заквартировуються постійні гарнізони військ НКВД силою 25-100 бійців на село і 2.000-5.000 на район. Поліквідовані "випадові точки" вже не поповнюється новими залогами, а на їх місце твориться в кожному районовому центрі "оперативні відділи НКВД", силою 100-300 чоловіка. Так, напр., в р-ні Сколе, Дрогобицької области, заквартирувало в місцевостях: Сколе - 700 енкаведистів і танкова частина; Бубнище - 25, Воля Довголуцька - 20, Гірне - 15, Кам'янка - 25, Корчин - 30, Крушельниця - 43, Луковиця Горішня - 20, Луб'янці - 25, Монастирець - 20, Межиброди - 60, Нинів Гор. - 20, Нинів Дол. - Побук - 20. Підгородці - 90, Розгірче - 30, Стинава Нижна - 25, Стинава Вижна - 20, Семигинів - 25, Сукіль - 25, Синевідсько Вижне - 220, Синевідсько Нижне - 30, Сопіт - 30, Танява - 60, Труханів - 40, Улично - 125, Хромогорб - 70, Ямельниця - 30.
В такий спосіб розташовано, напр., в Рівенській області: р-н Дубно - 7.000 чоловіка, р-н Млинів - 2.000, р-н Верба - бл. 2.000, р-н Козин - 1.500, р-н Радивилів 1.500.