Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Національний характер можна означити як певну єдність можливостей інстинкту спроб, яка виявляється у процесі переходу від нейтральних «батьківських» спроб пустоти до «синівських» психоматеріальних спроб, що у монотеїстичному християнстві символізує єдність сина Божого з Богом-отцем. А в психоісторії національної літератури нейтральні спроби пустоти переводяться на рівень окремих значущих індивідуумів, які несуть в собі вічний і трансцендентний аспект Бога-отця і відтворюють його як символічний закон, який поєднується з національним материнським тілом (через мову), відтворюючи код в національній літературі.
NB
ПСИХОІСТОРІЯ національної літератури виражає становлення синівського характеру на основі батьківської мужності. Їй передує фольклор, який символізує універсальну материнсько-батьківську матрицю. Вихід з фольклорного трансцендентного лона в іманентний індивідуалізований творчий характер актуалізує синівську множинну проблематику як можливість різноманітних інфантильних спроб, кожна з яких прагне досягнути зрілої мужності та проявити на повну силу провідний національний характер, пов’язаний з батьківським кодом. Оральний характер сублімацій закладає основи інфантильного національного характеру, анальний характер сублімацій — інфантильного імперського характеру. Тобто імперський характер означає виродження національного.
ПСИХОІСТОРІЯ літератури новітнього періоду розвивається невротично: активізується материнський інстинктивний код (романтизм, модернізм) і провокується до модернізації батьківський духовний код як метафізичний і державницький шляхом синтезу романтичної і реалістичної психологій. Романтизм, обумовлений несвідомим синівським потягом до материнського тіла, передбачає потребу батьківського реалізму як фази просвітлення інфантильного материнського комплексу на основі цінності свідомого любовного почуття до матері або до її символічного замінника — вітчизни. Романтизм і реалізм ставлять особливо актуальну для антиколоніальної української літератури проблему розрізнення несвідомої (одержимої) і свідомої любові до матері та вітчизни. Модернізм, що актуалізує жіночий голос і розгортається як синівська невротична та дочківська істерична стадія, формується на загостренні конфлікту між сексуальністю і любов’ю, адекватному конфлікту між материнським романтизмом і батьківським реалізмом. Постмодернізм апокаліптично розщеплює код національної літератури.
КРИЗОВІ порубіжні періоди виявляють потужну загрозу консервативному національному суб’єкту. Ця загроза виходить від потужного імперського переслідувача, що на шляху самозбереження активно задіює свій природний фундамент — агресивну, маскулінну сексуальність. На цій основі розгортається сексуалізація політики (провокація сексуальної революції), що постає випробуванням для національного суб’єкта, який ризикує втратити свідомий державницький код, піддавшись на імперську спокусу несвідомим.
ІМПЕРСЬКИЙ тоталітаризм готується в лоні літературного садоавангардизму, що є проекцією синівських анально-садистських атак на материнське тіло. Психологія авангардистів дає змогу виявити в чоловічій імперській психології патологічну перевагу інстинкту смерті над інстинктом життя.
САДОАВАНГАРДИСТСЬКІ імпульси надихають сучасну культуру постмодернізму, що також використовує психологічний аналіз і батьківську метонімічну поетику новореалізму заради розщеплення національного суб’єкта. Знесилення несвідомого себе національного об’єкта відбувається з використанням розумного обігрування. Батьківський імперський інтелект активно задіяний на сучасному порубіжжі, оскільки у Європі з’явився новий материнський об’єкт в образі України, яка випробується у своїй державницькій спробі.
МІКРОПСИХОАНАЛІЗ, відкривши поняття «психічна пустота» на основі атомної фізики і молекулярної біології, виводить натуралістичний материнсько-батьківський код, характерний для фройдівської та кляйнівської теорії онтогенезису, за онтогенетичні межі, що дає привід вести мову про метафізичний батьківсько-материнський код як незнищенну потойбічну сутність.
2. Класичний цикл у психоісторії новітньої української літератури