Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Використавши розробки М. Кляйн, логічно, що І. Смирнов не бере до уваги її головну концепцію про материнський код. Саме ці теоретичні розробки є особливо важливими для «розкодування» психоісторії української літератури, де хронічно фіксується стан материнського об’єкта і його символічного замінника — України. У теорії М. Кляйн психосемантика депресивної тривоги виражається таким чином: «хороший об’єкт пошкоджений», «хороший об’єкт страждає», «стан хорошого об’єкта погіршується», «хороший об’єкт перетворюється на поганий», «хороший об’єкт знищується», «хороший об’єкт втрачений» тощо[161]. Подібна психосемантика характерна для української літератури, психоісторія якої означає синівсько-батьківський захист материнського об’єкта в надзвичайно несприятливих для нього імперських умовах переслідування.
Від того, який перший об’єкт (мати чи батько) центрується у внутрішньому образі, залежать особливості провідного характеру, що зберігає код національної літератури. У психоісторії української літератури інтроекція матері є основою розвитку національного характеру, а його державницькі перспективи виявляють нагальну потребу синтезу з батьківським кодом як психічною і метафізичною недостачею.
Материнсько-батьківський код у мікропсихоаналізі
Концепція психічного коду розробляється у теорії мікропсихоаналізу, основоположником якого є італійський вчений С. Фанті. Ця концепція поєднує класичний психоаналіз із розробками атомної фізики, астрономії, молекулярної біології. Мікропсихоаналітична теорія пропонує вийти за онтогенетичні межі психоаналізу, ввівши замість натуралістичного материнсько-батьківського коду метафізичне поняття «психічна пустота». Теоретичною і методологічною основою мікропсихоаналітичного дослідження стає пустота як топічна, символічна і метафізична концепція[162]. Це поняття формується на основі розробок біології та фізики, які виявили в кожній галактиці Всесвіту, так само, як у кожній клітинці людського організму, нейтральний енергетичний принцип пустоти, що, по суті, відповідає материнській матриці, пронизаній батьківським кодом. С. Фанті веде мову про повсюдно присутній динамізм пустоти — від нейтрального космічного динамізму, нейтрального органічного динамізму, нейтрального клітинного, атомного, молекулярного динамізму до нейтрального психічного динамізму. Релігійне розуміння нейтрального психічного динамізму пустоти було виражено в архетипній теорії К.-Г. Юнга, що відштовхувався, зокрема, від філософії життя і смерті Платона[163]. Архетип у юнгівській теорії означав ідеальну, пусту форму, наділену енергетичною силою, що походить з психічної повноти (божественної цілісності) і формує образні уявлення.
Нейтральний динамізм пустоти у мікропсихоаналізі позначає наявність нескінченних можливостей спроб, а перехід від нескінченних можливостей спроб нейтрального динамізму пустоти до «зацікавлених» психоматеріальних спроб завершує цілісну модель енергетичної організації світу. Тому в мікропсихоаналізі йдеться про інстинкт спроби (у психоаналітичному випадку — актуалізація батьківського коду) як один із рівнів енергетичної організації материнської пустоти[164]. Отже, мікропсихоаналіз виходить з того, що людина існує завдяки нейтральному динамізму пустоти, а утверджує себе через інстинкт спроби, що є всемогутнім і всетворящим началом. На цій основі людська істота розглядається як істота потойбічного походження[165]. Пустота як нейтральний енергетичний динамізм та інстинкт спроби є основоположною канвою, в межах якої людина живе і помирає; а єдність нейтрального динамізму пустоти й інстинкту спроби «створює енергетичний матеріал, на якому потяг до смерті — життя імпровізує в творінні за волею випадку психічне й органічне, життя і смерть, діючи відповідно до принципу незмінності пустоти»[166]. Саме інстинкт спроби як всемогутня і всетворяща сутність містить в собі «істинний код спадковості, генетичне начало якого обмежується копіюванням і дотриманням одного і того самого закону»[167]. Оскільки, згідно з мікропсихоаналізом, антропологічний інстинкт спроби виникає задовго до виникнення людини[168], то національний інстинкт спроби так само має виникати ще до появи нації і національної людини, тобто він міститься у матриці потойбічної пустоти як нейтральна (чиста) можливість.
161
Кляйн М. О теории вины и тревоги. — С. 409.
162
Фанти Сильвио Джиулио. Микропсихоанализ. — М., 1997. — С. 58—59.
163
Див. про це детальніше: Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. — С. 131—135.
164
Фанти Сильвио Джиулио. Микропсихоанализ. — С. 67.
165
Там само. — С. 69.
166
Там само. — С. 68.
167
Там само. — С. 74.
168
Фанти Сильвио Джиулио. Микропсихоанализ. — С. 81.