Піонери або Біля витоків Саскуеханни

— Так, так, жінкам — це я знаю, — сказав Річард. — Такий ваш салічний закон[28]. Я, сер, читав книжок: і про Францію, і про Англію, про Грецію і про Рим. Та, коли б я був на місці Дюка, завтра ж поприбивав би скрізь щити з оголошенням: «Забороняю стороннім стріляти дичину і взагалі блукати в моїх лісах». Та я за годину можу намалювати такий напис, що відразу покладе край цьому неподобству!

— Ріхарте! — вельми холодно зауважив майор Гартман, вибиваючи попіл з люльки в попільницю. — Послухайте, я шиву в лісах і на Могоку вше сімдесят п'ять рокіф. Краще зайняти тшорта, ніш цих мисливців. Вони шивуть з рушниці, а куля сильніша, ніш закон.

— Але ж Мармедюк суддя! — обурено вигукнув Річард. — Яка ж користь з його суддівства, коли ніхто не шанує закону? Клятий хлопчина! Я маю неабияке бажання подати на нього позов за те, що він втрутився не в своє діло й зіпсував мені коней. Я не боюся його рушниці! Я сам умію стріляти. Скільки разів я влучав у долар з відстані в сто кроків?

— Небагато, Діку! — пролунав веселий голос судді. — Але я вже бачу по обличчю Ремаркабль, що вечеря готова. Мосьє Лекуа, якщо ваша ласка, візьміть міс Темпл під ручку. Люба моя, ми всі йдемо за тобою.

— Ah! Ma chere Mam'selle, comme je suis enchante! — мовив француз. — Se ne manque que les dames de faire un paradis de Templeton![29]

Всі рушили до їдальні, за винятком священика й індіанця, та ще Бенджаміна, який залишився, щоб зачинити двері за Джоном і за всіма правилами провести містера Гранта до їдальні.

— Джоне, — мовив священик, коли суддя Темпл, що йшов позаду, полишив залу, — завтра різдво, й церква запрошує своїх дітей на це свято. Оскільки ти прийняв християнську віру й вирішив творити добро та уникати зла, я сподіваюся побачити тебе перед вівтарем з покаянним серцем і покірним духом.

— Джон прийде, — відповів індіанець, не виказуючи подиву, хоч і не все зрозумів у священиковій мові.

— Добре, — вів далі Грант, лагідно поклавши руку на смагляве плече старого вождя. — Але того, що там буде присутня твоя плоть, мало, — ти повинен увійти в храм божий з просвітленим духом. Спаситель постраждав за всіх — і за білих, і за індіанців. Колір шкіри на небесах не має значення, і на землі не повинно бути розколу в церкві. Дотримання церковних свят допомагає укріпляти віру й навертає на путь істинну. Та не обряди потрібні Всевишньому, йому потрібні твоє смирення й віра.

Індіанець відступив на крок, випроставшись на весь зріст, високо підніс праву руку й зігнув вказівного пальця, ніби показуючи на себе з неба. Тоді, вдаривши себе в оголені груди другою рукою, сказав твердим голосом:

— Хай око Великого Духа гляне з-за хмар: серце могіканина відкрите!

— Дуже добре, Джоне, і я сподіваюсь, що виконання твого християнського обов'язку принесе тобі мир і втіху. Великий Дух бачить усіх своїх дітей, і про жителя лісів він дбає так само, як і про того, хто живе у палаці. Доброї ночі, Джоне. Хай благословить тебе господь.