Піонери або Біля витоків Саскуеханни

До того, як європейці, що називали себе християнами, заволоділи землями корінних жителів Америки, всю ту частину країни, яку займають тепер штати Нової Англії, а також середні штати, розташовані на схід від гір, населяли два великі індіанські союзи, від яких ведуть свій рід незліченні племена. Між цими союзами була давня ворожнеча, викликана різницею в мовах, і та ворожнеча дедалі розпалювалась через безперервні кровопролитні війни; замирення відбулось лише після приходу білих, коли деякі племена втратили не тільки політичну незалежність, але й приречені були на напівголодне існування, хоч потреби індіанців, як відомо, дуже скромні.

Ці два великі союзи складалися, з одного боку, з П'яти, або, як їх стали називати згодом, Шести племен та їхніх союзників, а з другого — з ленні-ленапів, або делазарів, і численних могутніх племен, що вважали цей народ своїм прабатьком. Англійці, а потім і американці називали перших ірокезами, чи Союзом шести племен, а інколи — мінгами. Вороги ж іменували їх менге, або маква. Спочатку це були п'ять племен, або ж, як воліли називати їх союзники, щоб надати їм більшої ваги, — народів: могоки, онеїди, онондаги, каюги й сенеки; вага кожного з цих племен в союзі відповідала порядкові, в якому їх тут перераховано. Через. сто років після заснування союзу до нього приєдналися тускарори, збільшивши таким чином кількість членів до шести.

З ленні-ленапами, яких білі називали делаварами через те, що вони запалювали вогнища великої ради на берегах річки Делавар, єдналися племена могікан і нентігоїв. Нентігої жили біля Чесапікської затоки, а могікани населяли землі між річкою Гудзоном й океанським узбережжям, у тому числі й більшу частину Нової Англії. Звісно, європейці найперше позбавили землі ці двоє племен.

Війни з цими індіанцями відомі в Америці під назвою «воєн короля Філіпа»[26], однак миролюбна політика Вільяма Пенна, чи, як його називали індіанці, Міквона, досягла тієї самої мети з меншими труднощами. Всі тубільці поступово залишили країну могікан; деякі знайшли притулок у своїх родичів, делаварів.

Народ цей його давні вороги мінги, чи ірокези, прозвали «бабами»: не спромігшись перемогти їх зброєю, ірокези вдалися до хитрощів — уклали з ними мирову угоду, згідно з якою делавари мали мирно працювати, довіривши свою оборону «мужам», тобто войовничим шести племенам. Так тривало до початку війни за незалежність, коли ленні-ленапи заявили про скасування угоди, рішуче проголосивши, що вони знову стали «мужами». Але в такому волелюбному суспільстві, як індіанське, нелегко було примусити всіх його членів коритися ухвалам вождів. І ось кілька безстрашних знаменитих воїнів, переконавшись, що білих їм не подужати, знайшли притулок у делаварів, принісши в це плем'я ті якості; що ними вони відзначалися серед своїх одноплеменців. Ці вожді певною мірою підняли бойовий дух делаварів і час від часу з невеликими загонами виступали проти своїх давніх недругів чи інших противників.