Чорний романтик Сергій Жадан

Тобто, можна сказати, мав досить досвіду та вражень, щоб укласти соціальну карту суспільства і зміцнитися у своїх перетворчих намірах. Попри тривалий строк вірні друзі не забули його за війнами і травмами, урочисто зустрічали й привезли до рідного міста, де «на нього чекали боржники з кредиторами, з 80 друзями й конкурентами, з сестрами й нареченими, з блаженними та сліпими, з радісними та хворими, з циганами, растаманами, татарами і чеченами. Чекали німі й поламані, згорблені та контужені, діти з гіркими прянощами й дівчата зі штучними перлами». Картину цього знайомого нам всенародного апофеозу — зустрічі Месії — доповнює останній штрих, наче з Мавзолейної площі: «Навіть померлі стояли в такому дзвінкому напруженні, що, коли б не сморід, ніхто б і не знав, що має справу з померлими».

(Це також одна з особливостей нашої недавньої історії, з тією одначе різницею, що сморід часом надійно покривали хмари офіційного фіміаму. Та хіба це тільки історія? А гляньмо на нинішній політичний бомонд і бестіарій!)

Мушу застерегтися: припускаю, що ця асоціація — лише одна з можливих, може, й не найважливіша, — адже й відсилання до біблійного сюжету криє в собі різні прочитання. Тому підемо далі за цим сюжетом.

Отож — Тайна Вечеря.