ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Це була дивовижна імпровізація. Далі пролунав наказ охоронця Маркуса, який уперше озвався: «Подякуйте начальнику за його прекрасну промову». Дев’ять ув’язнених хором вигукнули «дякуємо», але без особливої щирості.
ОСЬ ПРАВИЛА, ЗА ЯКИМИ ВИ ЖИТИМЕТЕ
Настав час додати формальності ситуації, познайомивши нових ув’язнених з тими правилами, які визначатимуть їхню поведінку упродовж наступних двох тижнів. Джаффе підсумував ці правила на вчорашньому напруженому засіданні наприкінці інструктажу, притому всі охоронці долучилися до обговорення[41].
Арнетт з Джаффе по тому вирішують, що Арнетт зачитає вголос повний перелік правил — це його перший крок до домінування серед працівників денної зміни. Він починає повільно, з чіткою артикуляцією. Ось ці сімнадцять правил:
1. Ув’язнені повинні зберігати тишу в години відпочинку, після вимкнення світла, під час прийомів їжі й щоразу, коли перебувають поза межами камери в Дворі.
2. Ув’язнені повинні їсти у відведений для споживання їжі час і лише в цей час.
3. Ув’язнені повинні брати участь у всіх тюремних заходах.
4. Ув’язнені повинні весь час тримати свої камери чистими. Ліжка мають бути застеленими, а особисті речі — охайними і впорядкованими. Підлога має блищати.
5. Ув’язнені не повинні зрушувати, пошкоджувати, вимазувати або ламати стіни, стелі, вікна, двері чи будь-яку іншу тюремну власність.
6. Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах.
7. Ув’язнені повинні звертатися один до одного лише за номером.
8. Ув’язнені завжди повинні звертатися до охоронців «Пане наглядачу», а до начальника «Пане начальнику».
9. Ув’язнені ніколи не повинні ставитися до свого становища як до «експерименту» чи «імітації». Вони перебувають під арештом до умовно-дострокового звільнення.
«Ми вже на середині шляху. Сподіваюся, ви уважно слухаєте, адже вам потрібно завчити напам’ять кожне з цих правил, бо час від часу ми перевірятимемо вас», — застерігає охоронець своїх нових «підопічних».
10. Ув’язненим дозволено перебувати у вбиральні п’ять хвилин. Жоден ув’язнений не зможе піти туди знову упродовж однієї години після запланованого відвідування вбиральні. Відвідування вбиральні контролюють охоронці.
11. Куріння є привілеєм. Курити дозволено після прийомів їжі або на розсуд охоронця. Ув’язнені в жодному випадку не повинні курити в камерах. У разі зловживання цим привілеєм його безповоротно анулюватимуть.
12. Листування є привілеєм. Уся кореспонденція як до в’язниці, так і з в’язниці буде старанно переглядатися та піддаватися цензурі.
13. Відвідини є привілеєм. Ув’язнені, яким дозволено прийняти відвідувача, повинні зустрічатися з ним або нею біля дверей, що ведуть у Двір. Візит відбуватиметься під наглядом охоронця, і він може обмежити візит на власний розсуд.
14. У кожній камері всі ув’язнені встають щоразу, коли начальник в’язниці, суперінтендант або будь-який інший відвідувач заходить у приміщення. Ув’язнені чекають наказу сісти чи далі займатися перерваною діяльністю.
Ув’язнені повинні виконувати всі накази охоронців у будь-який час. Наказ охоронця важливіший за будь-яке письмове розпорядження.
Наказ наглядача має вищу силу, ніж накази охоронців і письмові правила. Накази суперінтенданта в’язниці є найвищим пріоритетом.
16. Ув’язнені повинні повідомляти про всі порушення правил охоронцям.
«Останнє, але найважливіше правило, яке вам потрібно завжди пам’ятати, — правило номер сімнадцять», — додає охоронець Арнетт як зловісне попередження.
17. Порушення будь-якого з перелічених вище правил може призвести до покарання.
Згодом, перебуваючи на зміні, охоронець Джей Лендрі вирішує, що потрібно більше динаміки, та перечитує правила, прикрашаючи їх своїм власним доповненням: «Ув’язнені належать до спільноти виправного закладу. Аби забезпечити дружнє існування спільноти ви, в’язні, повинні підкорятися переліченим правилам».
41
Ці правила були розширеним варіантом правил, розроблених Джаффе з однокурсниками для проекту в рамках мого курсу «Соціальна психологія в дії» минулої весни. У межах цього курсу студенти вибирали з-поміж десяти запропонованих мною експериментів, кожен з яких досліджував різні аспекти функціонування осіб в інституціях (як-от будинки для літніх людей) чи сектах і соціалізацію в ролях в’язня й охоронця. Джаффе з десятком колег створили модель в’язниці в своєму гуртожитку упродовж вихідних—з драматичним, подібним до теперішнього експерименту результатом. Я давав деякі поради цим студентам, проте не знав, що вони пережили перш, ніж представили результати свого проекту наступного дня після в’язничних вихідних. Я був вражений інтенсивністю їхніх відкрито представлених перед великою лекційною групою почуттів: злості, фрустрації, сорому, а також збентеженням їхньою поведінкою в нових ролях (як своєю, так і друзів). Після того я провів для них усіх дебрифінг, на якому стало зрозуміло, що ця ситуація породила в них проблеми. Але з огляду на те, що вони добирали учасників серед друзів і самі розподіляли ролі, не було впевненості, чи це в них самих відбувалося щось незвичне, чи у в’язничному середовищі. Тільки контрольований експеримент із випадковим поділом на ролі в’язнів і охоронців зможе відділити диспозиційні та ситуативні причини. Це стало одним із поштовхів для планування і проведення наступного літа СВЕ.
Кінцевий звіт Джаффе було представлено 15-16 травня 1971 року під простою назвою: «Змодельована в’язниця» (його не було опубліковано.—Стенфордський університет, весна 1971 року).