ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Ґаббі вперше ніяковів, бачачи страждання своєї матері, і почувався винним, сидячи сам-один на задньому сидінні поліцейської машини за захисною сіткою й з одягнутими наручниками.
«То ось як почуваються злочинці», — роздумував він, і його рожеві щоки почервоніли від збентеження, коли він помітив, як сусід, містер Палмер, тиче у нього пальцем і вигукує до своєї доньки: «Куди котиться цей світ? Тепер ще й хлопчак Уїттлоу скоїв злочин!»
У відділку процедура арешту проходила зі звичною ефективністю, з огляду на готовність підозрюваного співпрацювати. Офіцер Боб наглядав за Ґаббі, коли Джо обговорював з нами, як пройшов перший арешт.
Я думав, що це зайняло трохи забагато часу, зважаючи на те, що ми мали заарештувати ще вісьмох. Однак телеоператор хотів, щоб усе тривало якомога повільніше, аби він знайшов кращий ракурс для зйомки, тому що для хорошого сюжету необхідно кілька гарних епізодів арештів. Ми погодилися, що наступне затримання можна провести ще повільніше і дати йому можливість зняти всі епізоди, але потім, — незалежно від якості зйомки, — на першому місці буде експеримент, і арешти будуть пришвидшені. За півгодини ми заарештували лише Уїттлоу. З такими темпами ми витратимо на арешти цілий день.
Я розумів, що співробітництво поліції залежить від присутності преси, тому боявся, що після закінчення зйомки вони не захочуть продовжувати арештовувати наших «в’язнів». За цією частиною експерименту можна було тільки спостерігати, і я знав, що успіх її перебігу залежить не від мене. Тут багато що могло піти не так, і здебільшого я це передбачав і намагався цьому запобігти. Але завжди траплялись неочікувані події, які могли б зіпсувати навіть найкраще продумані плани. У світі (чи то у «полі», як кажуть соціологи) занадто багато непередбачуваних випадковостей. У цьому й плюс лабораторних досліджень: експериментатор відповідає за все. Досліджувані перебувають під впливом дослідника. Це як пересторога в посібнику з проведення допитів поліцейськими: «Ніколи не допитуйте підозрюваного або свідка у нього вдома, доставте його в поліцейський відділок: тут допит проводити легше за відсутності звичної обстановки і браку соціальної підтримки. Крім того, вам не доведеться турбуватись через незаплановані перешкоди».
Я обережно намагаюся натякнути поліцейському, щоб рухався швидше, але Білл знову і знову просить зняти ще один план у ще одному ракурсі. Джо зав’язав Ґаббі очі. Нарешті форму 01-6 Бюро карного розшуку та ідентифікації заповнено, всю необхідну інформацію записано, відбитки пальців знято, залишається лише сфотографувати затриманого. Ми хотіли це зробити на полароїд у нашій в’язниці — сфотографувати всіх ув’язнених уже в їхній уніформі, щоб заощадити час. Ґаббі пройшов через увесь процес реєстрації без жодних коментарів і емоцій. На першу і єдину спробу пожартувати Джо різко кинув йому: «Ти тут умний, да?». Тепер він сидить у маленькій камері попереднього затримання в поліцейському відділку з пов’язкою на очах, самотній, безпомічний, запитуючи себе, навіщо він вплутався в це все і чи взагалі це того варте. Його втішає тільки те, що якщо все стане занадто важко, то його батько і двоюрідний брат — державний адвокат — витягнуть його звідси, розірвавши контракт.
«ХРЮ-ХРЮ, СВИНІ ВЖЕ ТУТ»
Наступний сценарій арешту розігрався в маленькій квартирі Пало-Альто.
«Даґу, чорт, прокидайся, це поліція. Одну хвилинку, будь ласка, він уже йде. Ти б штани вдягнув, чи що».
«Поліція? Типу як поліція? Чого вони від нас хочуть? Так, Сюзі, не переживай, поводься спокійно, ми не зробили нічого, у них нема ніяких доказів. Дай мені поговорити з цими свинями. Я знаю свої права. Ці фашисти нам нічого не зроблять».
Боб помітив, що з цим хлопцем можуть бути проблеми, тому вирішив застосувати тактику дружнього переконання:
«Ви містер Даґ Карлсон?»
«Я, і що?»
«Мені шкода, але вас підозрюють у порушенні статті 459 Кримінального Кодексу — крадіжка зі зломом, — і я повинен забрати вас до відділку для реєстрації затримання. Ви маєте право зберігати мовчання, ви маєте...»
«Проїхали, я знаю свої права, я ж не просто так коледж закінчив. Де ордер на мій арешт?»
Поки Боб думав, як тактовно вирішити цю проблему, Даґ почув бомкання дзвонів сусідньої церкви. «Неділя!» Він і забув, що сьогодні неділя!
Він сказав собі: «Ага, в’язень? Значить, гра почалась? Ну ок: я вступав до коледжу не для того, щоб стати свинею-ментом, але якогось дня мене могли заарештувати по-справжньому — наприклад, минулого року, коли я брав участь у страйку в Келі. Я інтерв’юеру сказав — Гейні, здається, його звали, — я роблю це не заради грошей чи досвіду, бо вся ця затія здається мені дурацькою, і я не думаю, що з цього щось вийде. Але я хочу зрозуміти, що робити, коли на мене тиснутимуть як на політичного в’язня».