ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Ув’язнені повертаються до своїх камер. Їм наказують зберігати тишу, але 819-й і 8612-й не підпорюються, голосно розмовляють, сміються і їм це сходить з рук — поки що. В’язень 5704, найвищий серед усіх, до цього моменту поводився тихо, але нікотинова залежність дойняла його, і він вимагає, щоб йому повернули цигарки. Натомість йому говорять, що він заслужить право покурити, якщо буде хорошим в’язнем. 5704-й оскаржує цей принцип, зазначаючи, що це порушення правил, але безрезультатно. За правилами експерименту будь-який учасник може в будь-який момент піти, але схоже, що роздратовані ув’язнені забули про це. Вони могли б скористатися погрозою покинути експеримент як тактикою для поліпшення своїх умов або зменшення безглуздих знущань, які їм доводиться терпіти, але вони цього не зробили, дедалі глибше повільно занурюючись у свої ролі.
Фінальним офіційним завданням дня для начальника Джаффе є повідомити в’язнів про вечори відвідин, що відбудуться невдовзі. Будь-який ув’язнений, який має друзів або родичів в околицях, може написати їм і попросити навідатися. Джаффе описує порядок написання листів і дає кожному, хто потребує ручку, поштовий папір Стенфордської окружної в’язниці й конверт із маркою. В’язні мають закінчити свої листи й повернути матеріали, перш ніж сплине «відведений на написання час». Джаффе дає зрозуміти охоронцям, що у них повна свобода дій вирішувати, чи забороняти комусь писати листа (оскільки він не дотримувався правил, не знав свого номера чи з будь-якої іншої причини, яка може з’явитися в охоронця). Як тільки листи написано й передано охоронцям, ув’язненим наказують вийти з камер для першої переклички на нічній зміні. Звісно, персонал перечитує кожен лист заради безпеки, а також робить копії для матеріалів справи, перш ніж надіслати їх. Питання вечорів відвідин і листування згодом стане інструментом, який охоронці використовуватимуть інстинктивно й ефективно, аби посилити контроль над ув’язненими.
НОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛИЧОК
Формально переклички мали виконувати дві функції: допомогти ув’язненим зжитися з їхніми ідентифікаційними номерами й усталити порядок, коли всіх ув’язнених перераховують на початку кожної зі змін. У багатьох в’язницях переклички також допомагають підтримувати дисципліну серед в’язнів. Хоч перша перекличка почалася досить безневинно, наші нічні переклички й ранкові повтори зрештою перетворяться на болісний досвід.
«Ну що, хлопці, зараз у нас невелика перекличка! Буде дуже весело», — говорить охоронець Гельманн, широко посміхаючись. Джефф Лендрі швидко додає: «Що краще ви це зробите, то швидше все закінчиться». Коли стомлені в’язні вишиковуються в шеренгу у Дворі, вони мовчазні й похмурі, навіть не озираються один на одного. Це був довгий день, і хтозна, що ще їм приготували перш, ніж дати змогу зануритися у нормальний нічний сон. Джефф Лендрі приймає командування: «Повернутися, руки до стіни. Не розмовляти! Хочете до ночі цим займатися? Будемо робити, поки не зробите правильно. На перший-другий розрахуйсь!» Гельманн додає і свої п’ять копійок: «Робимо швидко. Робимо голосно». Ув’язнені підкоряються. «Я щось погано почув, ще раз. Хлопці, це було занадто повільно, тому ще раз». «Ось так, — встряє Лендрі, — і ще раз». Як тільки декілька номерів відгукуються, Гельманн кричить: «Стоп! Це голосно, по-вашому? Може, ви не почули? Повторюю: “голосно” і “чітко”». «Ану, чи зможуть вони рахувати навпаки. Пробуємо з іншого кінця», — каже Лендрі грайливо. «Гей! Без хиханьок там! — хрипить Гельманн. — Будемо тут усю ніч, поки не зробите все правильно».
Деякі в’язні починають розуміти, що між цими двома охоронцями, Гельманном і молодшим Лендрі, розгортається боротьба за домінування. В’язень 819, який узагалі не сприймає все це всерйоз, починає голосно сміятися з того, як Лендрі з Гельманном намагаються обіграти один одного коштом ув’язнених. «Альо, я дозволив тобі сміятися, 819-й? Ти не розчув щось?» Гельманн уперше розлютився. Він наближається впритул до ув’язненого й відтісняє того своїм гумовим кийком. Далі Лендрі відштовхує свого напарника вбік і наказує номеру 819 віджатися двадцять разів, що той мовчки виконує.
Гельманн повертається назад у центр майданчика: «Тепер усе це проспівайте». Коли ув’язнені починають робити перекличку, він перебиває їх: «Я не сказав, що ви повинні співати? Може, вам ці панчохи надто сильно голову натиснули і ви мене недочуваєте?» Охоронець стає дедалі креативнішим у техніках контролю й веденні діалогу. Він повертається до ув’язненого 1037, щоб той проспівав свій номер і наказує йому зробити двадцять стрибків «ноги разом — ноги порізно». Той закінчує, і Гельманн додає: «Зробиш ще десять для мене? І не треба так гриміти цього разу». Оскільки неможливо стрибати так, щоб ланцюги на щиколотках не торохкотіли, накази стають свавільними, та охоронці починають отримувати задоволення, віддаючи команди і змушуючи ув’язнених виконувати їх.