ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Кожного з ув’язнених із зав’язаними очима доправили фронтальними центральними сходами Джордан-холу вниз, в нашу невеличку в’язницю. Охоронці наказують їм роздягнутися, витягнути до стіни руки та широко розставити ноги. В’язні без одежі стоять у цій незручній позиції впродовж певного часу. Охоронці їх ігнорують, оскільки завершують упорядкування — спаковують для зберігання особисті речі ув’язнених, облаштовують свої приміщення і збирають ліжка у трьох камерах. Перш ніж видати кожному ув’язненому уніформу, його обсипають порошком, нібито дезінсекційним засобом, щоб позбутися вошей, яких ті могли занести у нашу в’язницю. Без жодних заохочень з нашого боку деякі охоронці починають насміхатися з геніталій ув’язнених, вказуючи на малий розмір пеніса або сміючись з того, що їхні яєчка звисають нерівно. Такі собі чоловічі жарти!

Далі кожному ув’язненому (все ще із зав’язаними очима) видають його уніформу — нічого особливого — проста сорочка, схожа на рудувато-коричневу муслінову сукню, з номерами для ідентифікації на грудях і на спині. Номери пришили з наборів, які ми купили в крамниці товарів для бойскаутів. На голову ув’язнені вдягають жіночі нейлонові панчохи, щоб сховати волосся (часто довге). Це замість гоління голови, яке є частиною ритуалу для новачків в армії й деяких тюрмах. Крім того, покриття голови — метод стирання однієї з ознак індивідуальності. Він сприяє більшому знеособленню в межах тюремної касти. Далі кожен ув’язнений взуває пару гумових черевиків і до однієї зі щиколоток йому прикріплюють замкнений ланцюг — постійне нагадування про позбавлення волі. Навіть коли він спатиме, то згадуватиме про свій статус — ланцюг ударятиме по нозі, коли в’язень крутитиметься вві сні. Ув’язненим заборонено носити спідню білизну. Тож, коли вони нахиляються, видно сідниці.

Коли в’язні повністю перевдягнулися, охоронці знімають пов’язки з їхніх очей, щоб ті могли оцінити свій новий вигляд, подивившись у приставлене до стіни дзеркало на повний зріст. Особу кожного ув’язненого документують з полароїдним фото в офіційній реєстраційній формі, де ім’я замінюють ідентифікаційним номером. Приниження в’язнів розпочалися — щось схоже спостерігається в багатьох установах: від військових тренувальних таборів до в’язниць, лікарень і низькокваліфікованих робіт.

«Не крути головою! Закрий рота! Не рухай руками й ногами! Просто замри! Заткнися і стій, де стоїш!» — гаркає охоронець Арнетт, уперше демонструючи свою владу[40]. Він та інші охоронці денної зміни, Джей Лендрі й Маркус, уже починають погрожувати поліцейськими кийками, роздягаючи і вдягаючи ув’язнених. Перші четверо ув’язнених вишиковуються в лінію і їм зачитують кілька основних правил, сформованих під час інструктажу охоронців і наглядача напередодні. «Не люблю, коли начальник виправляє мою роботу, — каже Арнетт, — тож зі мною ви не захочете, щоб хтось мене поправляв. Уважно слухайте правила. Ви повинні звертатися до ув’язнених лише за номером, а до охоронців — “Пане наглядачу”».