Після війни. Історія Європи від 1945 року

ЕТА та її політичні союзники в Herri Batasuna («Єдність народу»), баскській сепаратистській партії, заснованій у 1978 році, мали просту стратегію використання насильства як інструмента в підвищенні ціни утримання басків усередині Іспанії до політично нестерпного рівня. Але, як і ІРА та інші подібні організації, ЕТА також прагнула діяти як спільнота всередині держави. Об’єктами нападів активістів ЕТА, суворих католиків-моралізаторів — чим вони за іронією були подібні до самого Франко, — ставали не лише іспанські поліцейські (їхня перша жертва загинула в червні 1968 року) і помірковані баскські політики та діячі, але й символи «іспанського» розбещення — кіно, бари, дискотеки, наркоторговці та їм подібні, які діяли в регіоні.

В останні роки франкістської доби діяльність ЕТА була обмежена репресіями з боку того, що її й породило: під кінець диктатури, на початку 1970-х років, чверть усього штату озброєної поліції Іспанії розташовувалась у самій лише Країні Басків. Це не завадило ЕТА 20 грудня 1973 року в Мадриді вбити прем’єр-міністра Франко — адмірала Луїса Карреро Бланко та підірвати на вибухівці дванадцять мирних громадян під час теракту в столиці дев’ять місяців по тому. Страта п’яти бойовиків ЕТА у вересні 1975 року, незадовго до смерті Франко, також ніяк не сприяла стримуванню діяльності угруповання. Натомість настання демократії відкривало нові можливості.

ЕТА та її прихильники прагнули повної незалежності. Однак за новою іспанською конституцією (див. розділ 16) баскський регіон здобув Статут автономії, який схвалили на референдумі в 1979 році. Розлючені до нестями — не в останню чергу через перспективу втратити підтримку тих поміркованих прихильників, які були б задоволені самоврядуванням і правом на мовне та культурне самовираження, — ЕТА вдалася до ще інтенсивніших терактів і вбивств. У 1979‒1980 роках організація вбила 181 особу; упродовж наступного десятиліття на її рахунок у середньому припадало 34 вбивства на рік. Але попри це, а також незважаючи на незрілість іспанської демократії, ЕТА і її політичні союзники не змогли конвертувати свою терористичну кампанію в політичні дивіденди: їхній єдиний успіх, який полягав у тому, що вони спровокували невеличку групу ультраправих армійських офіцерів захопити парламент у лютому 1981 року в ім’я закону, порядку й цілісності держави, обернувся фіаско.