Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв’язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
1. Про зміст терміна «ухилення» див. коментар до статей 40, 46 КВК України.
2. Про порушення громадського порядку йдеться в коментарі до ст. 162 КВК.
3. Адміністративна відповідальність — це один із видів юридичної відповідальності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення. Зміст її полягає в тому, що на винних осіб, які порушили правила поведінки, накладаються адміністративні стягнення, що створюють для цих осіб несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру. Порядок накладання адміністративних стягнень визначений у КУпАП (статті 33—40).
4. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені у ст. 76 КК України.
При цьому, як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», перелік цих обов’язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов’язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, суд повинен зазначити, як часто той має з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
5. Застереження — це те, що застерігає від чого-небудь; зауваження, що роз’яснює або уточнює думку.
До засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, який ухиляється від виконання обов’язків, покладених на нього судом, кримінально-виконавча інспекція застосовує застереження у виді письмового попередження про скасування такого звільнення і направлення для відбування призначеного покарання.
Форма і зміст такого попередження визначені в нормативно-правових актах ДКВС і МВС України, що стосуються питань виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
6. Про зміст терміна «систематично» див. коментар до ст. 162 КВК України.
У частинах 2, 4 статті, що коментується, систематичним слід вважати вчинення трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності, за умови, що по жодному з них не пройшли передбачені адміністративним законодавством терміни притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП).
У випадку із засудженими з випробуванням (статті 75 і 79 КК), коли іспитовий термін встановлюється від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75) або на інший визначений у законі строк (ч. 1 ст. 79 КК), це правило діє у повній мірі. Це означає, що систематичним вчиненням правопорушень засудженими рахується не їх кількість, що мала місце протягом іспитового строку, а їх зміст, тобто відповідність вимогам ст. 39 КУпАП.
При цьому до таких правопорушень відносять адміністративні проступки, вчинені як умисно (ст. 10 КУпАП), так і з необережності (ст. 11 КУпАП).
7. Про поняття «громадського порядку» див. коментар до ст. 162 КВК України.
8. Про зміст терміна «виправлення» та його критерії йдеться в коментарі до ст. 6 КВК України.
9. Про зміст поняття «подання» див. коментар до ст. 154 КВК України.
10. Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням визначений у кримінально-процесуальному законодавстві України (статті 4082, 4083 КПК).
11. Порядок оголошення в розшук, затримання і конвоювання засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням, встановлений у КПК України (статті 106, 106 1, 138, 158, 1651 — 1653, 206, 403) та нормативно-правовими актами ДКВС України і МВС України (див. коментар до ст. 41 КВК). При цьому слід мати на увазі, що розшук зазначеної категорії засуджених може оголошуватися лише у зв’язку з ухиленням від відбування покарання, а не за вчинення інших дій. Факт ухилення має бути документально підтвердженим, у тому числі кримінально-процесуальними засобами: матеріали про письмове попередження, адміністративні стягнення, примусовий привід органами внутрішніх справ і т. ін., оскільки це має юридичне значення при прийнятті судом рішення про скасування звільнення від відбування покарання (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» ).