Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
• брати участь у засіданнях комісій установ виконання покарань під час розгляду питань про внесення до суду подань щодо умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
• брати участь у судових засіданнях під час розгляду спільних з органами і установами виконання покарань подань щодо умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
2) подавати клопотання про помилування засуджених та висловлювати свою думку по суті клопотання про помилування, що подає засуджений через орган або установу виконання покарань;
3) одержувати від громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів і установ виконання покарань, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності інформацію і документи, необхідні для виконання покладених на спостережні комісії завдань;
4) проводити особистий прийом засуджених, розглядати їх звернення та приймати за ними рішення;
5) заслуховувати на своїх засіданнях з питань, що належать до компетенції спостережних комісій, інформацію посадових осіб органів і установ виконання покарань, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які беруть участь у виправленні й ресоціалізації засуджених, вносити пропозиції щодо вдосконалення їх діяльності з питань дотримання прав і законних інтересів засуджених;
6) доручати представникам громадських організацій і трудових колективів (за їх згодою) проводити виховну роботу та здійснювати контроль за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання, координувати проведення цієї роботи;
7) заслуховувати на своїх засіданнях інформацію представників громадських організацій і трудових колективів, що здійснюють громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, про їх роботу (навчання) та поведінку в побуті, у разі потреби запрошувати та заслуховувати інформацію цих осіб;
8) вносити на розгляд органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо:
• удосконалення діяльності органів і установ виконання покарань з питань дотримання прав і законних інтересів засуджених;
• поліпшення на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності індивідуально-профілактичної та виховної роботи із засудженими до громадських або виправних робіт та особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання;
• організації трудового та побутового влаштування осіб, звільнених від відбування покарання, сприяння їх соціальній адаптації;
• забезпечення правового і соціального захисту персоналу органів і установ виконання покарань (п. 6 Положення про спостережні комісії).
При цьому під час здійснення своїх повноважень спостережні комісії не вправі втручатися в оперативно-службову діяльність органів і установ виконання покарань.
5. Здійснювати — втілювати в дійсність, перетворювати на дійсність, виконувати задумане.
Громадський контроль безпосередньо здійснюється громадськими організаціями та трудовими колективами.
Про громадські організації та трудові колективи див. коментар до ст. 160 КВК України.
6. Громадський контроль здійснюється:
— за місцем роботи або навчання;
— за місцем проживання осіб, звільнених від відбування покарання.
Як зазначено у ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Гарантії забезпечення права громадян на працю визначені у ст. 51 КЗпПУ. Відповідно до ст. 1021 зазначеного Кодексу, однією з таких гарантій є, зокрема, право громадян на роботу по сумісництву. Таким чином, громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, має здійснюватися на всіх об’єктах їх працевлаштування (місцем їх основної та додаткової роботи (по сумісництву).
Місце роботи — підприємство, установа, організація, де робітник чи службовець виконує свою трудову функцію, а також місцевість, де розташовані відповідні підприємства, установи, організації.