Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
У нього немає Флемінгових шансів і привілеїв. Тож якщо його задум вдасться… Якщо інтуїтивно він правильно відчув ситуацію…
Поміж тим за столом круп’є вів свої приготування до початку гри.
Відкрив новеньку колоду карт і на очах у всіх присутніх перетасував її, вправно пропускаючи поміж пальцями. Тріщання колоди припинилося лише на мить. Круп’є поклав перетасовану колоду у дерев’яне лаковане сабо і взявся за нову. Тепер до карт ніхто не мав права торкатися до початку гри.
— Не хвилюйтеся так, містере Мак-Міллан, — проказав Джейкоб Морланд. — Розумію, ви тут новачок. Але ж не новачок у картярській грі взагалі? Та й гральня леді Чеддерс — не клуб самогубців, описаний містером Стівенсоном. Бакара — уособлення інструменту самої фортуни. А фортуна любить сміливців… Вам же знайомі правила?
— Начебто так… — усміхнувся Марко. — Потрібно набрати дев’ять очок або максимально близьке значення до числа дев’ять…
— Саме так, — схвально кивнув Морланд. — Наш друг, Карл Болін, якого ви вже знаєте, — він за цим гральним столом за «банкіра».
— Здається, нічого складного.
— Так, нічого складного… — погодився Морланд. — Але сьогодні особливий вечір — вечір, коли ми гратимемо в особливу версію бакара…
Витримавши ефектну паузу, Джейкоб Морланд продовжив:
— Тільки-но опівночі вона увійде до гральні, почнеться ота особлива гра. Той, хто набере рівно дев’ять очок, у нагороду отримає ніч із леді Чеддерс.
Марко безтурботно кивнув.
— Ви із тих чоловіків, яким не подобається екзотика? — поцікавився Морланд. — Кажуть, леді Чеддерс у ліжку неперевершена.
— Кажуть? — резонно перепитав Марко.
Морланд розвів руками.
— На жаль… За цим столом таким щасливцем був лише містер Болін. І сьогодні, схоже, він настроєний знову схопити фортуну за хвоста… Він до біса ризикує.
Швед гмикнув. Внутрішнє напруження раптом зникло. Легенда цієї жінки, схоже, зачаровувала більше, ніж сама Сибілла Чеддерс.
Звісно, він не картяр, та й щоб програти, багато розуму не потрібно. Головне — не вилетіти одразу. Його програш має бути драматичним, бо перед тим він мусить…
— Робіть ставки, панове! — проказав круп’є, перебиваючи думки Марка. — Пан Болін забезпечив хороший банк…
Гм… який саме «хороший банк»?
— Ваша гра, панове!
Карл Болін простягнув руку. Його довгі білі пальці, немов щупи кальмара, захопили сабо і підсунули ближче…
Вперше Маркові довелося бачити, як грають у бакара, ще у Варшаві, коли він, вишукуючи людей з оточення Баюрного, тинявся всілякими забігайлівками та підпільними гральнями…
У Стамбулі також кілька разів сидів за гральним столом у «Кікі». Разом з Євгеном Остапенком. То був преферанс…
За гральний стіл всілося ще двоє чоловіків — мабуть, давні знайомці присутніх, бо їхня поява не викликала ані у Боліна, ані у Морланда, ані у кого іншого цікавості чи здивування.
Ет… Півгодини минає занадто швидко.
Шуберт стукнув пальцем по столу, даючи круп’є знак, що приймає ставку.
Дерев’яна лопатка з картою потягнулася до нього, наче продовження руки круп’є.
Маркові ставки не грали. А от у росіянина, Костянтина Шуберта, справи йшли пречудово. Він задоволено посміхався, раз по раз замовляв випивку для усіх та оголошував, що цієї ночі складе власне враження щодо принад леді Сибілли Чеддерс, бо щойно настане час, картярська фортуна буде до нього прихильна і дев’ять очок дістанеться йому.
Годинник на стіні пробив північ.
Гроші танули… а Сибілла Чеддерс усе не з’являлася.
Рахуватися буде тільки та гра, яка відбуватиметься у її присутності. Де ж вона, чорти б її ухопили?
Марко уже зарекомендував себе не дуже умілим гравцем, однак поки мав чим покривати програшні ставки — за гральним столом до нього ставилися приязно. Його стримані жарти змушували інших дещо розслабитися та мимоволі видавати себе.
«Банкомет», Карл Болін, раз у раз шморгаючи носом, ближче до півночі геть занудьгував. Його початковий азарт кудись зник. Він програвав увесь вечір і вже не розраховував на прихильність картярської фортуни у головній грі. Про пам’ятну ніч із леді Чеддерс відгукувався по-джентльменськи стримано, не бажаючи видавати товариству подробиць. До Марка звертався доброю англійською.
«Діамантники» Боліни часто бували у Лондоні на ювелірних виставках, представляючи усій Європі майстерність імператорських ювелірів Миколи II. Певно, Карл не раз супроводжував батька у тих поїздках, тож мав нагоду практикувати добру вимову.
Морланд із суто англійською розсудливістю робив невеликі ставки, сидів, закинувши ногу на ногу.