Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Психічна фіксація садизму тісно пов’язана з анальною еротикою. Як відомо, у психоаналізі анально-садистська фаза означає автовиробництво дефектного об’єкта — того, що відкидається від себе: несвідомий індивідуум у своєму інфантильному самопізнанні звертається до дефектного світу. Фройд звертає увагу на це інфантильне бажання розглядати власні екскременти. Подібно чинить садоавангардист у літературі. «Подарунок» набуває значення міфологізованої «дитини», тобто дитини, яка зачинається через їжу, а народжується через кишечник, згідно з однією з інфантильних сексуальних теорій[143]. Поети-авангардисти втілюють цю інфантильну міфологізацію завершальної садистської еволюції суб’єкта, який прагне бути автономним щодо середовища, виробляти його самому, користуватися ресурсами лише власного тіла. Тому кожен авангардист прагне утвердити себе як надсамостійну сутність. І. Смирнов, вказуючи на російських акмеїстів, що називали себе «адамістами», тобто першовигнанцями із симбіотичного буття, «самовиту» поетику Хлєбнікова, футуристичну пристрасть до автобіографій та інші факти, висновує, що авангардизм — це садистська культура, «схильна гіпертрофувати свою автономність у часовому, а також у просторовому планах»[144]. Але, будучи явно садистською у своєму прихованому неусвідомленому стані, така психологія творчості є виразно інфантильною, тому виражає несвідому потребу маскулінізації світу.
Постмодернізм (постноворомантизм) як божевільний симптом
Постмодернізм у Західній Європі почав власне усвідомлення наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. Нині постмодерністська культура є одним із найактуальніших об’єктів досліджень.
У психоаналітичному сенсі епоха постмодернізму витлумачується по-різному, зокрема як культура нарцисизму[145]. Концепція постмодернізму як шизоїдності обґрунтована Ж. Делезом та Ф. Гваттарі у книзі «Анти-Едіп»(1972), де критика психоаналітичної концепції едіпівого комплексу означала заміну едіпового характеру (етичної мужності) класичного фройдизму внутрішньо поліморфним героєм (естетичною антимужністю), що розщеплюється на маргінальні психічні ядра, не з’єднані в єдине (батьківське) ціле. На цій підставі був запропонований новий психологічний підхід до сучасної культури — шизоаналіз[146].
143
Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. — С. 584—585.
144
Смирнов И. П. Психодиахронологика. — С. 197—198.
145
Див.: Lasch Ch. The Culture of Narcissism. American Life in an Age of Diminishing Expectations. — New York, 1979.
146
Див.: Куцепал C. В. Французька філософія другої половини XX ст.: Дискурс із префіксом «пост-». Монографія. — K., 2004. — С. 189—213.