Міцний кулак туарегів

Я тільки намагаюся мислити як людина, навчена гірким досвідом народів, що спостерігає за ходом подій у світі й радо бачила б той світ ліпшим і прогресивнішим, ніж він є тепер, першої половини дев'ятнадцятого століття.

Чи ви зрозуміли, що я хочу цим сказати?.. Подумайте тільки про те, що було б і чого не було б, якби у Європі поширилася наша віра.

По-перше, не було б жорстоких християнських війн, які тривали століття, війн християн проти магометан. Адже ці війни не принесли нічого доброго віруючим ані того, ані іншого віросповідання. Вони тільки призвели світ до злиднів, до такого лихоліття, що сім століть потому він не мав ні часу, ні бажання, ні снаги, ні сил розвивати науку, якою уславилося античне людство, зокрема єгиптяни, стародавні греки та західноазіатські народи.

По-друге, не точилися б безконечні морські бої, що тривали від часу вигнання маврів з Іспанії. Морський розбій по всьому басейнові Середземного моря почався в п'ятнадцятому столітті і аж дотепер відокремлював Європу від Ближнього Сходу.

По-третє, Європа, навернена до мусульманської віри, в союзі з арабами, хай і не дуже стійкими, не зазнала б згодом навали справжніх варварів — турецьких орд. Не була б використана ця релігія для згуртування проти християнства — а це був смертний гріх, бо на той час християнська церква вже опанувала думками європейських народів, і християнство створило тут свою культуру, так само, як іслам створив масну культуру народів Сходу. Щоб убезпечити себе, обидві релігії одна перед одною заступали шлях новим ідеям. Араб не міг поширювати неоціненні знання з математики, лікарського мистецтва та інших наук, які він успадкував од учених греків, що втекли до єгипетської Александрії і до малоазіатських шкіл, тільки тому, що напівварвар турок у тому нічого не тямив. Тож і християнська наука з тих же причин не розвивалася аж до сімнадцятого століття. Римські папи переслідували кожного вченого, який зійшов на новий щабель у науці. Майже до вчорашнього дня Земля «не насмілювалася» ані обертатися навколо своєї осі, ані кружляти навколо Сонця; велетенські небесні тіла, у сто крат більші за Землю й Сонце разом, за церковними уявленнями лишалися на небесному шатрі тільки як нічне освітлення. І все це тому, що так твердили автори біблії кілька тисячоліть тому, а християнські попи вважали ці безглузді думки за недоторканні божественні одкровення.