Мистецтво кохання

746]     Він на вустах своїх чув, горем пригнічений муж… 747] Та пригадаймо, з чого почали! Повернімо свій човен, 748]     Хай по трудах нелегких гавань всміхнеться йому! 749] Певно, чекаєш давно, що я поведу тебе в гості 750]     Й приписи певні подам, як повестися тобі. 751] Пізно приходь і поважно ступай при засвічених лампах — 752]     Пізно прийшовши, кажу, зваби собі додаси. 753] Хто напідпитку, тому й у негарній привидиться краля — 754]     Ваду, яка б не була, мовби приховує ніч. 755] Пальцями їжу легенько бери: рухи й тут є належні, 756]     Рота рукою, скажім, не витирай за столом. 757] Перед гостиною не наїдайсь, але й в гостях май міру: 758]     їж, як смакує, але — менше, ніж з'їсти могла б. 759] Стала б таки при Парісові рот напихати Єлена — 760]     "Дурень лиш, — чухався б той, — дурень міг красти таку!" 761] Більше пасує жінкам, а навіть і личить їм — пити: 762]     З сином Венери тобі, Вакху, найкращий союз. 763] Так, але поки ясна голова, поки пам'ять і ноги 764]     Служать тобі й від вина ще не двоїться в очах. 765] Гидко дивитись на ту, що лежить, наче мертва, напившись, — 766]     Гідна, щоб з нею будь—хто хіть заспокоїв свою. 767] Сон за столом — небезпечне заняття: заснувши, такого 768]     Часом натворимо ми, що хоч під землю ховайсь! 769] Далі вже й сором повчать. А Венера: "Вважаєш за сором 770]     Діло, що, власне, над ним — ласка, опіка моя?" 771] Знаєте всі свого тіла будову — стосуйтесь до неї: 772]     Як випадало б лягти — кожна для себе рішай. 773] Світишся вродою — то горілиць прилягти не вагайся; 774]     Спина немов з—під різця — спиною очі втішай. 775] Меланіона плечей Аталанти стрімкої торкались 776]     Ноги — у тебе такі ж, отже, лягай, як вона. 777] Куца — тоді на коня; для високої зростом фіванки 778]     Жодного разу, повір, Гектор конем не ставав. 779] Жінка, що станом струнка, опершись колінами в ложе, 780]     Хай при поставі такій зверне голівку набік 781] Гарне стегно в тебе, груди без вади — хай він над тобою 782]     Стане, а ти простягнись навскіс на ложі своїм. 783] І не вважай, що то зле, як по плечах розпустиш волосся, 784]     Наче вакханка, й лежиш, мов окриваючись ним. 785] Ти ж, на чиїм животі наробила вже складок Люціна, — 786]     Наче той парф на коні, спиною вмить повертайсь. 787] Тисяча способів є. Найпростіший — на правому боці 788]     Й трохи на спині лежать, тобто — напівгорілиць. 789] Ні Аполлона триніжок тобі, ні Аммон, що з рогами, 790]     Певних таких не дадуть, як моя Муза, порад! 791] Тож, коли гідне довір'я багате на досвід мистецтво — 792]     Вірте! У віршах моїх не розчаруєтесь ви! 793] Жінка повинна відчуть до кінця, всім єством, насолоду, 794]     А водночас хай і він од насолоди тремтить. 795] Хай під час любощів шепіт не мовкне солодкий, ласкавий, 796]     Навіть для пустощів там місце якесь залиши. 797] А не вділила тобі до тих любощів смаку Венера — 798]     Солодко схлипуй хоча б — гину од втіхи, мовляв. 799] Справді нещасна та жінка, в якої нечуле до ласки 800]     Те, що слугує для втіх чоловікам і жінкам! 801] Тільки, якщо вдаєш, то, гляди, не впіймайсь на неправді: 802]     Рухами, блиском очей вміло приховуй брехню. 803] Що тобі миле, те голосом, подихом навіть засвідчуй — 804]     Й тут (хоч і сором про те!) є таємниці свої. 805] Жінка, що хоче від гостя платні після втіхи на ложі, 806]     Вбогою зробить себе: втіхи покинуть її. 807] Світлові з вікон усіх не давай проникати у спальню: 808]     Що не милує очей, те приховає півтінь. 809] Втім, і забаві кінець! З колісниці, яку білокрилих 810]     Лебедів пара тягла, час і пора вже зійти. 811] Як перед тим юнаки, так і ви на трофеях любові 812]     Напис, дівчата, зробіть: "Був у нас вчитель — Назон".