Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Суть документа — переконати цей самий «український трудовий народ» у тому, що «не окремі люде (тобто персонально Винниченко і Петлюра. — Д. Я.) повстали проти гетьмана та його поміщиків, а весь народ». «Оповіщення» містило всі вже відомі на той час ідеологеми — і про «соціалістичні та демократичні партії, за якими йде весь народ», і про «обране» ними «тимчасове правительство» тощо. Документ містив програму з 10 пунктів, яку з повним правом можна назвати першою у нашій історії політичною програмою під умовною назвою «10 кроків назустріч людям». Кроки планувалися такі:
— «скинути гетьмана та його правительство і вернути назад» УНР,
— «поскидати скрізь гетьманських старостів та варту»,
— ліквідувати «поміщицькі “карательні отряди”»,
— «передати власть народові, його виборним людям»,
— «одібрати землю у поміщиків і передати її трудящим безземельним та малоземельним»,
— «повернути людям» вже стягнуті з них «контрибуції»,
— «відновити <...> права городського робочого класу»,
— запровадити «робітничий контроль» над виробництвом,
— відновити права вільних зборів, свободи слова, друку газет,
— створити кабінет міністрів та забезпечити «обрання передпарламенту», «видання закону про землю, про установчі збори та інші державні та громадські справи»[394].
Задля реалізації цих величних цілей Директорія негайно оголосила про запровадження таких заходів: утворення військово-польових судів (наказ Петлюри та Осецького від 22 листопада). Скасували свободу слова, зібрань та друку (постанова Директорії «Про заборону агітації проти УНР» за підписом Винниченка, 26 листопада). Оголосили мобілізацію до війська УНР, в якому, згідно з заявою Петлюри та Осецького, вже перебувало більше 30 тис. багнетів.
27 листопада Директорія наказала невідомо ким і коли призначеним губернським і повітовим комендантам і комісарам: «негайно припинити всяку порубку лісів і розгром фабрик і заводів республіки». Наказала і створити реквізиційні комісії на місцях — з метою забезпечення війська всім необхідним (30 листопада). Вдруге заборонила «антиурядову агітацію» (8 грудня) і, про всяк випадок і втретє — вже після 26 грудня[395].
«Передача» влади
В нашому розпорядженні як не було, так і немає документально підтверджених даних, де були і що робили члени Директорії, військове керівництво повстання між 8 та 14 грудня. Достеменно відомо лише, що з 12 по 14 грудня вони перебували у Вінниці, але про це трохи нижче.
Пригадаймо: саме 14 грудня[396] Скоропадський підписав зречення від влади. «На мене вплинула кулеметна тріскотнява, що лунала десь удалині, — пригадував він, — і я подумав... мабуть, є чесні люди, які б’ються доти, доки не отримають відомості, що вони звільнені від своїх обов’язків і від присяги, і написав тут же на місці своє зречення від влади. А потім наказав начальникові штабу здати його полковникові Удовиченку. Офіцер повіз ці два папери в штаб Долгорукова. Це приблизно було близько другої дня...»[397]
Влада формально перейшла до Ради міністрів. О 15.00 того самого дня, 14 грудня, уряд ухвалив: «Засудивши вимогу Директорії, Рада Міністрів ухвалила скласти з себе повноваження та передати владу Директорії». Підписи поставили Голова РМ Гербель, міністри Кістяківський, Косинський, Меринг, Науменко, Ржепецький, Петров, Косинський[398].
О 20.00 Київ повсталі встановили контроль над Києвом. «І з цього часу і до 19 грудня, — пише відомий сучасний історик, — вся повнота влади в Києві була передана командиру Січових стрільців коменданту Києва Євгену Коновальцю та Київському Тимчасовому ревкому на чолі із Володимиром Чехівським»[399]. Як на нашу думку, цей список треба скоротити на одну персону, залишивши в ньому одне прізвище. За Чехівським, на відміну від Коновальця, ніякої реальної сили не проглядалося.