Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Тут виникає закономірне питання. Як це могло статися, «рівночасно», — аби прочитати гетьманську Грамоту, написати проект своєї Декларації, узгодити її текст з членами Директорії. Вони, нагадаю, вже нібито були в Білій Церкві, а написана в Києві «Грамота» навряд чи того самого дня потрапила відразу до Білої Церкви — відстань між містами більше 80 кілометрів!
До того ще треба було набрати текст у друкарні, вичитати, надрукувати, розвезти наклад по містах та розклеїти по стінах, парканах та на інших придатних для цього тогочасних інформаційних платформах.
І це все — за відсутності стільникового зв’язку, комп’ютерів, факсів, білбордів, FM-радіо, телебачення тощо!
Читаємо далі.
16 листопада. Повстання починається виступом стрільців у Білій Церкві. «Гетьманська залога розбіглася без боротьби», «січовики визволили з Білоцерківської в’язниці кількадесят політичних в’язнів» (!!! — Д. Я.) та «розстріляли кількох гетьманських урядовців». Розстріляли без слідства, без суду, просто так, задля забави. В кращих традиціях, які згодом цілком справедливо назвуть «більшовицькими».
До Києва виїжджає 2-га сотня січовиків й одна гармата (командир — Роман Сушко).
17 листопада. До Фастова прибувають Петлюра, Директорія, «команда Загону СС[384] та решта сотень СС».
Гетьман направляє до Фастова «батальйон російських офіцерів (яких 1000 людей), один сердюцький полк, одну батарею, бронепотяг і кінську сотню» під командою князя Святополка-Мірського загальною чисельністю «щонайменше» в 3000 багнетів та шабель.
З Фастова до Києва їм назустріч вирушив авангард січовиків: 2 сотні, одна чота, кінна розвідка та «імпровізований бронепоїзд із одною гарматою». Авангард займає ст. Мотовилівка.
18 листопада. На полях між Мотовилівкою та Васильковом відбувається «завзятий бій», який завершується увечері захопленням Василькова. Січовики втратили загиблими двох сотників, противник — більше 600 убитими. Висновок: «В українській воєнній історії Мотовилівка одержала почесну назву українського Маратону, подібно до того, як Крути стали в нас Термопілями»[385].
Нагадаю: битва між афінянами та персами під Марафоном відбулася 12 вересня 490 р. до н. е. Як вважають численні фахівці з воєнної історії, ця битва, в якій загинули 192 греки та 6400 персів, є однією з найважливіших битв у всесвітній історії.
Тепер про інші повстанські битви, обставини яких установив Стефанів.
Після 15 листопада. Загін учнів української гімназії у Богуславі (чисельність невідома) «ліквідує» місцевий «більшовицький загон», та й то не в самому містечку, а в якомусь Богом забутому селі під ним. Цей загін «воював» два тижні. Втрати: загинув Антон Григоренко. Обставини загибелі невідомі.
На боці заколотників виступили загони: отамана Зеленого (Трипільщина). Чисельність: 10 тис. селян. Сердюцький Лубенський полк (командир — полковник Юрій Отмарштайн). На Лівобережжі — Сіра дивізія та Полтавський корпус під командуванням Болбочана. Участі в облозі Києва ці війська не брали.
Загальну кількість повсталих з’ясувати неможливо. За висловом, який наводить Стефанів, «тут уже й чорт не розбере в тому всьому»[386]. Воно і зрозуміло: революційний порив українського селянина завершувався за порогом власної хати, за межею свого поля, за межею рідного села.
20 листопада. «Повстанчі війська, об’єднані згодом в Осадний корпус», розпочали облогу Києва.
Скільки було цих «військ», які бойові дії мали місце, де вони відбувалися, що взагалі діялося впродовж наступних днів — нема знаття.
12—13 грудня. Загальний наступ на Київ. «Після дводенних завзятих боїв вони зовсім розбили російсько-гетьманські дружини».
14 грудня. Частини Дніпровської дивізії і січових стрільців в’їхали до Києва залізницею з боку Василькова.
Все.
Підіб’ємо підсумок. За період 16 листопада — 14 грудня, тобто впродовж 29 календарних днів, невідома кількість озброєних людей їздила залізницею з Білої Церкви (відстань до Києва — 82 км) через Фастів (відстань до Києва — 62 км) та Васильків (відстань до Києва — 36 км).