Чому Захід панує - натепер

Це дивовижне число. За чотирнадцять тисяч років від кінця льодовикового періоду до 2000 року нової ери суспільний розвиток побільшав на дев'ятсот балів. За наступні сто років, згідно з рисунком 12.1, він має зрости ще на чотири тисячі балів. Дев'ятсот балів привели нас від печерних розписів Альтаміри до атомної ери, куди приведуть нас наступні чотири тисячі? Мені видається, питання саме в цьому. Ми не зрозуміємо, що буде після Кимерики, якщо спочатку не з'ясуємо, яким буде світ на п'яти тисячах балів.

2000 року економіст Джеремі Рифкін сказав: "Схоже, наш спосіб життя за наступні кілька десятиріч перетвориться фундаментальніше, ніж за попередню тисячу років"[479]. Це видається екстремістичним, але якщо рисунок 12.1 справді окреслює обриси майбутнього, то проекція Рифкіна є серйозною недооцінкою. Згідно з графіком, між 2000 та 2050 роками суспільний розвиток зросте вдвічі більше, ніж за попередні п'ятнадцять тисяч років, а на 2103 рік він знов подвоїться. Яке посміховище з історії!

Саме тут зазнають поразки всі спроби прогнозування, що я обговорював у попередньому розділі. Всі експерти екстраполюють теперішнє на найближче майбутнє, і всі, хоч як це дивно, доходять висновку, що майбутнє буде дуже подібне до теперішнього, але з багатшим Китаєм. Якщо ми натомість піддамо питання тягареві цілої історії, тобто поговоримо з Духом Минулого Різдва, нам доведеться визнати, що наступний сплеск суспільного розвитку буде безпрецедентним.

Підтекст рахунку розвитку в п'ять тисяч балів приголомшує. Якщо заради простоти доведення ми припустимо, що співвідношення внесків чотирьох показників — енергоздобутку, урбанізації, інформаційних технологій та здатности вести війну — у загальному рахунку суспільного розвитку 2103 року буде таким самим, як 2000 року[480], то через сторіччя від сьогодні будуть існувати міста зі 140 мільйонами мешканців (уявіть собі Токіо, Мехіко-Ситі, Нью-Йорк, Сан-Пауло, Мумбай, Делі та Шанхай разом), де пересічна людина буде споживати 1,3 мільйона кілокалорій енергії на добу.

Наочно уявити п'ятиразове збільшення здатности вести війну ще важче. Ми вже тепер маємо досить зброї, аби кілька разів зруйнувати світ, і, замість просто примножувати кількість ядерних боєголовок, бомб та іншої зброї, двадцять перше сторіччя побачить, мабуть, технології, що зроблять зброю двадцятого сторіччя застарілою так само, як виглядає мушкет порівняно з кулеметом. Напевне стане реальністю щось на кшталт "Зоряних війн", антиракетного щита, що його американські науковці розробляли від вісімдесятих років. Воювати замість нас будуть роботи. Кібернетична війна набере загальної ваги. Нанотехнології перетворять звичайні матеріяли на непроникний панцер чи вбивчу зброю. І кожна нова форма нападу буде спричиняти появу ще складніших форм захисту.

Однак найважче збагнути суть змін в інформаційних технологіях. Двадцяте сторіччя привело нас від примітивного радіо та телефонів до інтернету. Цілком можна припустити, що двадцять перше дасть усім у розвинених осередках змогу миттєвого доступу та повного викликання всієї інформації в світі, їхні мізки об'єднуватимуться у мережу подібну — чи вбудовану — до велетенського комп'ютера, з потужністю обчислювання у трильйони разів більшою, ніж сума мізків та машин нашого часу.