Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Коли в квітні 2009 року лідери двадцяти країн світу з найбільшими економіками зустрілися, аби знайти відповідь кризі, поширився новий дотеп: "Після [різанини на площі Тяньаньминь] 1989 року капіталізм врятував Китай, після 2009 року Китай врятував капіталізм"[473]. В цьому багато правди, але ще кращою аналогією до 2009 року міг би бути рік 1918. Це був рік, коли звук висмоктування енергії та багатства, що перетікали через Атлантику зі збанкрутілого старого осередку в Європі до квітучого нового в Сполучених Штатах, не почути стало неможливо. 2009 рік може виявитися роком, коли так само чутним став звук перетікання через Тихий океан, зі збанкрутілої Америки до квітучого Китаю. Кимерика, можливо, була лише затримкою на шляху до панування Сходу.
Немає потреби казати, що з цим прогнозом погодяться не всі. Деякі високочолі мужі вказують, що Сполучені Штати вже багато разів змінювали себе не менш радикально, ніж Скрудж. Надто багато критиків з легкістю писали про те, що Сполучені Штати після великої депресії тридцятих та стагфляції сімдесятих спромоглися відновити свою економіку й перемогти нацистів у сорокові та совєти у вісімдесяті. Оптимісти наполягають на тім, що американські підприємці та науковці щось винайдуть і, навіть якщо у 2010-і роки Сполучені Штати сповзуть у кризу, у 2020-і роки вони все одно перевершать Китай.
Інші наголошують, що Китай теж має проблеми. Найочевидніше — економічний успіх спричиняє підвищення заробітної платні й Китай втрачає частину переваг своєї відсталости. У 1990-і роки низькопорядкові промислові підприємства почали мігрувати з узбережжя вглиб країни, а тепер полишають Китай заради країн із ще нижчою заробітною платнею, зокрема В'єтнаму. Багато економістів вбачають у цьому нормальний перебіг інтеграції Китаю в глобальну економіку, але в очах деяких із них це є першою ознакою того, що Китай втрачає свою перевагу.
Інші критики Китаю бачать ще більший виклик у демографії. Завдяки низьким рівням народжуваности та імміграції, середній вік населення в Китаї зростає швидше, ніж в Америці, і на 2040 рік права старших людей на допомогу тиснутимуть на китайську економіку важче, ніж на американську. Дефіцит природних ресурсів Китаю також може сповільнити економічне зростання, відтак напружені стосунки між сильними містами та слабким селом можуть значно погіршати. Етнічні заворушення та протести проти корупції та довкільних катастроф в минулому посприяли падінню багатьох китайських династій; щось подібне може статися і в недалекому майбутньому. А якщо впаде Комуністична партія, країна може розпастися так само, як після падіння династій Хань, Тан, Юань та Цинь. Найкращою аналогією до Китаю 2020 року можуть бути, зрештою, не Сполучені Штати двадцятих років, що всмоктували багатство старого осередку, а сам Китай двадцятих, що сповзав у громадянську війну.
Тоді знов, наполягає впливова група західних Панглосів, можливо, жоден із цих прогнозів не має значення, бо все одно все буде добре. Попри те, що в двадцятому сторіччі влада та багатство перетікали через Атлантику, пересічний західноєвропеєць 2000 року багатший за свого предка на вершині європейської імперської величі, бо капіталістичний приплив підніс усі човни. У двадцять першому сторіччі перетікання через Тихий океан може піднести всі човни ще вище. Вищезгаданий Енґус Мадисон, що спрогнозував, що валовий національний продукт Китаю 2020 року перевищить аналогічні показники Сполучених Штатів, передбачає, що прибутки в Китаю від 2003 до 2030 року зростуть втричі (в середньому до 18 991 долара на людину)[474]. Він очікує, що американські прибутки зростуть за цей час лише на 50 відсотків, але, позаяк стартовий рівень у США значно вищий, пересічний американець 2030 року зароблятиме 58 772 долари, тобто понад утричі більше, ніж пересічний китаєць. Роберт Фоґель, що вважає, що китайська економіка перевершить американську 2016 року прогнозує навіть ще більше зростання. За його прогнозом, 2040 року прибуток китайця досягне приголомшливої цифри 85 000 доларів; але натоді пересічний американець буде мати 107 000 доларів[475].
473
"Після 1989 року...": зацитовано за "May the Good China Preserve Us," The Economist, May 23,2009, p. 47 (available at http://www.economist.com).
474
2030 and 2040 incomes calculated from Maddison 2006, Table 5, and Fogel 2007, Tables 1,2. Maddison expresses GDP in 1990 US$; I have converted these to 2000 US$ using Bureau of Labor Statistics values (http://stats.bls.gov/).
475
Усі цифри подано в доларах США за курсом 2000 року, допасованим з урахуванням співвідношення купівельної спроможности.