Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Легенди нескореної зими - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Легенди нескореної зими

Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:

Роман є породженням фантазії Автора та його суб’єктивним поглядом на те, що відбувалося в Україні взимку 2013–14 років.
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 116
Перейти на страницу:

І світ почав змінюватись. В голові з’явилося легке запаморочення, погляд поплив по стінах, стелі, зупинився на власних руках…

Руки, з таким довгими і красивими пальцями… Меблі в кабінеті з такими чіткими, окресленими лініями, ніби в комп’ютерній 3D-графіці. Ні, це не описати. Все інше. Чітке, зрозуміле. Потрібне і логічне. Він вдихнув повітря на повні груди, пробубонів під носа: «А где эти мои мальчики? Где мои халдеи, мои халдейчики»? — і натиснув на кнопку під стільницею столу.

Охоронці ввійшли — два молодця однакових з лиця.

— В клуб, — коротко кинув він.

— Как обычно? — поцікавився догідливо один.

— Только так, чтобы сегодня не оказаться в Таиланде, — пригадав нещодавні веселі пригоди Єгор і усміхнувся.

— А что скажем папе? — запитав інший охоронець.

— Да пошел он нахуй, майдановец хренов. Вот завтра мы победим, и будем сами устанавливать правила игры… — хоробро заявив Єгор. — Завтра мы покончим с этой швалью. Вот увидите. Я знаю, что говорю. Все, по коням… Погнали в «Большой Дон»[29].

І жваво вийшов з кабінету. Один з охоронців терміново набрав смс і доповів Блідому-старшому про те, куди вони їдуть. Той відписав: «Тільки вчасно дайте йому таблетки, щоб знову малого не понесло, і тепло вдягніть, бо ж паскуда може зовсім кебету відморозити». «ОК», — коротко відписав охоронець, метушливо підхопив одяг Єгора з вішака, побіг услід, наздогнав і на ходу накинув на боса куртку і шапку.

— Слыш, мамочка, — зверхньо сказав на те Єгор. — Лучше позаботься, чтобы там нас уже ждали и была подготовлена кабинка, — йому сподобався власний жарт, він грубо обняв охоронця за шию і весело повторив, кривляючись: — Мамочка, позаботься про Егорку, чтобы он там не голодал, сладко ел и сладко пил. И чтобы у него там была достойная компания поиграть в песочнице. Не старше четырнадцати. Поняла, мамочка?

— Понял-понял, — відповів охоронець, вивертаючись із кволого захвату Єгора, щоб зателефонувати в клуб.

Коли в трубці озвався голос адміністратора, він сказав:

— Мы едем к тебе. Приготовь «молочных поросят»… Свежих. Не жирных.

…Вони мчали у важкому броньованому «кубику» з Троєщини по Лівобережному Києву. Не вірилось, що десь там далеко, наче на іншій галактиці, йдуть бої. Обабіч доріг все ще стояли причепурені новорічними гірляндами дерева, біля магазинів і кіосків — рекламні проспекти, що виблискували святом. Народ жив своїм життям — біля кафе і ресторанів натовпи на перекурах, веселі підпилі компанії п’ють-гуляють на вулицях столиці…

І в клубі тематична вечірка за мотивами «Водохрещі» — божевілля рейву і низьких частот, голі тьолки на балкончиках над танцполом у ластах і з декоративними плавниками. У величезному акваріумі біля стійки бару плавають голі «русалки» з блискучими хвостами. «Православні» за столами «убиваються» наркотою і бухлом. Манірні дівчатка і дивної орієнтації пацанчики ламаються у танці в центрі зали. Діджей ґвалтує диски і заохочує народ до дансингу. Запах хтивого поту, парфумів, кальянів і сигар.

Єгор увійшов до зали, зупинився перед танцполом, розкинув руки, наче намагався обійняти цю ауру гріха та блуду, щоб впустити в себе, закинув голову і на повні груди вдихнув її. До нього підійшов діловитий адміністратор, запопадливо привітався і запросив пройти за ним у vip-ложу на балконі другого поверху. Звісно, такі гості не повинні ходити пішки, для них є ліфт.

Скупий до дрібниць, готовий на ринку торгуватися з бабусями, що продають городину, за копійки, тут він шикував на повну. Його провели у ложу через «кабінет», де можна було відпочити, нюхнути «кокосу», розважитись з дівчатками або хлопчиками. З самої ложі було видно все, що відбувалось у залі, поруч завжди стовбичили офіціанти, готові виконати будь-яку забаганку гостя.

За Єгором у ложу ввійшли охоронці та сіли у закутку, щоб не турбувати своєю присутністю боса.

На столі у того вже стояли солодкі настоянки, канапе, кальян, кілька мисочок крем-брюле і прозорих піал з тірамісу. Адміністратор привів двох малолітніх шлюх. Вони були одягнені у недешеві шмотки з бутіків — подерті джинси зі стразами, куці кофтинки з «камінчиками» — все блискуче, переливчасте, крикливе. Не зважаючи на височенні каблуки, голі пупи і професійний макіяж, плоскі груди та юнацький жирок на щічках видавали їхній вік — не більше чотирнадцяти років.

вернуться

29

Большой Дон — давнє прізвисько Януковича.

1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 116
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)